Ольга Журова, 27 років, педагог:— Я особисто не відмовилася б від дистанційного навчання, щоб підвищити власну кваліфікацію. Вуз обирала б за кордоном, наприклад, у Росії. Та оскільки у мене ще є чимало сумнівів щодо такої освіти, великих коштів я б не платила! От якби виграла сертифікат на безплатне навчання, обов’язково скористалася б цим...
Євгенія Забур’яна, 22 роки, економіст:— От я, наприклад, тільки зараз зрозуміла, що 5 років опановувала не ту спеціальність, яка мені до душі. Тому тепер залюбки вивчала б іншу сферу діяльності. Однак мені треба ходити на роботу, в мене вже є сім’я... У цій ситуації дистанційне навчання підходить ідеально!
В Україні чи за кордоном? Я наполягаю на тому, щоб в нашій державі, адже її треба розвивати, а хто це зробить, як не майбутнє покоління, молодь? Щодо фінансового питання, то тут, звичайно, треба подумати. За таке навчання я в змозі платити лише 400 грн., бо зарплата в Україні залишає бажати кращого.
Микола Шпаковський, 29 років, тренер-координатор Фундації Нові медіа (Варшава—Львів):— Сучасні технології спонукають до того, щоби навчання могло відбуватися на відстані, і це нормально. Інша річ — якість. Наскільки це ефективно, і тут неважливо, де саме ти здобуваєш таку освіту: в Україні чи в іншій державі. Важливо, що саме вивчається і наскільки добре розроблена методика.
На мою думку, інтерактивність, якою б вона динамічною не була, не зможе замінити живого спілкування, а людина — то ж суспільна істота, і з цим треба рахуватися. Дистанційне навчання я «приписав» би до додаткової освіти. Адже визначальним для освіти є мотивація учня. Успішні люди, котрих я знаю, багато часу приділяють самоосвіті, вона нічого не коштує, але потребує дисципліни.
Анна Божик, 20 років, студентка-бакалавр, НПУ ім. М. П. Драгоманова:— На мою думку, дистанційне навчання варто запроваджувати лише там, де неможливе традиційне. Приміром, у виправних закладах. Або ж як консультаційні години чи теоретичні курси для підвищення кваліфікації.
Я вважаю, що освіта через Інтернет позбавляє необхідного емоційно-психологічного зв’язку педагога з учнем. Я не хотіла б так навчатися...
Гліб Корнієнко, 20 років, журналіст:— Звісно, цікаво отримати за дистанційною формою диплом, приміром, британського чи французького навчального закладу, не залишаючи при цьому рідну домівку. Особливо враховуючи нинішню безмежну довіру вітчизняних працедавців до закордонних дипломів.
Зрештою, особисто я такої можливості наразі для себе не розглядаю, але не виключаю, що така потреба з’явиться у майбутньому. Бажано, звісно, за адекватні гроші — до 10 тисяч грн. на рік...
Розпитувала Юлія КОСТЕНКО.
Фото надані героями матеріалу.
