У ній додалися нові експонати — світлини одного з перших на Тернопільщині професійних фотохудожників Бруно Калішевського, який зробив їх на початку минулого століття. Їхня цінність у тому, що показують роботи Пінзеля в інтер’єрі тих храмів, для яких вони були призначені. Скажімо, в інтер’єрі Покровської церкви у Бучачі. Саме для неї український Мікеланджело, як називають Пінзеля, зробив алегоричні постаті Віри, Мужності, Мудрості, святого Франциска Борджіа. Гармонійно вписався у залу і портрет Миколи Потоцького — великого мецената, фундатора 77-ми храмів і монастирів, у тому числі й робіт Іоанна Георга Пінзеля.
— На багатьох конференціях нам доводиться захищати думку про те, що Іоанн Георг Пінзель — саме український митець, — каже завідувачка відділу музею, багатолітня дослідниця творчості скульптора Віра Стецько. — Поляки, німці, чехи також говорять про нього, як про свого. Але він багато років жив і творив у Бучачі, тут одружився. Його стиль неповторний саме тому, що він увібрав у себе елементи творчості українських майстрів.
Серед експонатів також багато літератури про скульптора і його творчість. Науковці продовжують її досліджувати. Скажімо, Вірі Стецько стали відомі факти про роботи Пінзеля, які він виконав для Буданівського монастиря, що у Теребовлянському районі. Нині вони перебувають у приватних руках і працівники музею намагаються зробити все, аби їх не вивезли за кордон. Залишається невідомою доля скульптури святого Онуфрія, яка зберігалася у церкві села Рукомиш під Бучачем. Селяни не захотіли віддавати її на виставку до Лувру і заховали. Та так, що ось уже два роки ніхто не знає, де зберігається скульптура і чи вона ще в Україні...
Фото автора.
Дослідниця творчої спадщини скульптора Віра Стецько в оновленій залі Пінзеля.
