У Бережанському районі на Тернопільщині землі в кадастровому відношенні не найкращі. Але за рівнем врожайності зернових бережанці цього року зуміли увійти до числа лідерів. Те саме можна сказати про Кременецький район. Місцеві аграрії пояснюють такий прорив запровадженням інтенсивних технологій і розорюють усі більш-менш вільні площі, навіть ті, що вже поросли лісом. Земля дає добрі прибутки і за неї розпочалася справжня боротьба.
Отож область може пишатися цьогорічними здобутками. Попри невтішні прогнози минулої осені, коли кілька місяців поспіль не було нормального дощу, врожай зібрали навіть кращий, ніж торік, який вважався рекордним в історії області. Якщо торік вал зернових становив 1,9 мільйона тонн, то нині аграрії наближаються до 2 мільйонів тонн.
— Гарна вдалася кукурудза, її зібрали вже на половині площ за середньої врожайності 67 центнерів з гектара, — каже начальник головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Андрій Хома. — Цукрових буряків посіяли менше, але завдяки вищій врожайності зберемо приблизно на минулорічному рівні. У середньому з гектара збирають 357 центнерів — це на 50 центнерів більше, ніж торік.
Отже, з кількістю в області все гаразд. Тон в АПК задають потужні агрофірми, за ними тягнуться середні сільгосппідприємства, міцніші фермерські господарства. Дрібні господарники, одноосібники не можуть скласти їм конкуренції, тому земля поступово концентрується у потужних агроформуваннях. Останнім часом саме на селі в області виросли три Герої України: Іван Гута, Олег Крижовачук і Петро Гадз.
Але у гонитві за високими прибутками часто із землі витискають останні соки. Рідко хто замислюється над впровадженням органічного виробництва. Тваринництво лише останнім часом розпочало потрохи відновлюватися. Хоча якщо подекуди у господарствах — менше півсотні «хвостів», то де тут набереться органіки? Проте справжні господарі вже замислюються над цим.
— Десь на 10 відсотках площ ми вносимо органіку, — каже керівник агропідприємства «Аркадія», що у Гусятинському районі, Микола Пилипів. — Маємо свою свиноферму. Використовуємо сидерати, заорюємо рештки. Це поліпшує структуру грунтів, підвищує врожайність. Але поки що повністю відмовитись від «хімії», зокрема, від засобів захисту, навряд чи можливо. Та й де гарантія, що екологічно чисту продукцію закуплять за вищими цінами? Тут має бути вироблена розумна державна політика. У світі розуміють, що ми вже занадто «захімічились». Зрештою, якщо й далі такими темпами зростатимуть ціни на мінеральні добрива, засоби захисту, то це змусить аграріїв повертатись до органічного виробництва.
Одні замислюються над цим, а інші вже потихеньку роблять. Скажімо, ТОВ «Корпорація «Колос-ВС», що у Борщівському районі, утримувала худобу і свиней навіть у найважчі часи. До речі, це єдине господарство у районі, яке займається тваринництвом. І то за старими дідівськими методами: худобу випасають, заготовляють силос. Свиней також вирощують без преміксів і добавок. Агрономи стежать, щоб не траплялися генно-модифіковані сорти зернових. Таку політику запровадила і чітко її дотримується директор товариства Галина Іванишин. Втрачає? Безперечно, бо жодних переваг у ціні екологічно чиста продукція товариства не має. На жаль. Але для Галини Богданівни є вищі принципи, ніж швидкі прибутки. За деякими даними, третина продуктів, що споживають наші діти, шкідлива для їхнього здоров’я. Отож у гонитві за прибутками можемо втратити майбутнє.
Тернопільська область.
