Приватизація на трьох — шлях до монополії

Однією рукою уряд виключив «Волиньобленерго» з переліку установ, що входять до складу «Енергетичної компанії України», іншою — вніс до переліку підприємств енергогенеруючих і енергопостачальних компаній, державні пакети акцій яких підлягають продажу в 2011 і 2012 роках. Фонду держмайна передано 75 відсотків акцій підприємства номінальною вартістю 17 мільйонів 897,85 тисячі гривень. Це далеко не перший і не останній енергетичний актив, який виставлять на конкурсний продаж цього року. В уряді вважають, що приватизація українських енергокомпаній дасть змогу залучити в сектор багатомільярдні приватні інвестиції. Але вочевидь до масштабного розпродажу спонукують і більш прозаїчні потреби. Нагадаю, минулого тижня дефіцит державного бюджету зріс відповідно до підвищених параметрів дохідної та витратної частин. Прикметно, що для фінансування соціальних програм збільшили на 72 мільйони гривень навіть суму перерахувань доходів Нацбанку. Тож, зважаючи на той факт, що енергетичні активи на сьогодні чи не єдиний привабливий лот для інвестора, певна логіка в активізації приватизаційних процесів на енергетичному полі є.

Купує державні пакети здебільшого одна компанія — ДПЕК, яка рекомендацій не потребує, оскільки пов’язана з прізвищем Ріната Ахметова. Цього ж тижня не менш відоме ПАТ «Газтек», яке пов’язують із прізвищем іншого бізнесмена — Дмитра Фірташа, купило на біржових торгах у Фонду держмайна акції ще п’ятьох міськ- та облгазів. І тут одна компанія. Нагадаю, у серпні—вересні ФДМУ успішно продав 16 пакетів міськ- та облгазів, переважно в руки того ж таки «Газтеку». Глава Фонду держмайна Олександр Рябченко запевняє, що підходи до проведення приватизаційних конкурсів унеможливлюють небезпеку монополізації і спотворення цін. За його словами, за цим наглядає Антимонопольний комітет. Ще б пак. Держава і бізнес — як близнюки-браття. І що характерно: зараз держава монопольно регулює тарифи на енергоресурси, а згодом монопольні ціни диктуватиме приватник. Може, в цьому і є сіль теперішнього переділу власності на енергоринку? Гадаю, що тільки почасти. Бо сьогодні малорентабельні облгази — це остання ланка в газових мережах, яка дуже цікавить російський «Газпром». Тож не виключено, що рано чи пізно новий власник зробить йому ще більш привабливу пропозицію.

Ще про факти. Росспоживнагляд знову нагадав про себе, заборонивши з цього тижня реалізацію імпорту сиру з підприємства «Дубномолоко» (ТМ «Комо»). Чесно скажу, мене це здивувало менше, ніж реакція міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка, який миттю визнав справедливість претензій.

Експортні поставки в Росію ПАТ «Дубномолоко» здійснює через ТОВ «Комо-Імпекс», яке вже мало справу цього року з торговельними обмеженнями. Але ж тільки в травні Росспоживнагляд дозволив «Дубномолоку» та ще трьом сироварням відновити поставки продукції на свій ринок. Тут уже діє система контролю за безпекою стандарту ІSO 22000, до того ж для виробництва сирів використовують винятково пастеризоване молоко. А це виключає появу бактерій кишкової палички, яку нібито виявили. Зрештою, якщо її таки виявили в одній партії товару, це ще не привід забороняти до реалізації інші. Як на мене, цього задосить, аби спершу розібратися по суті претензій. Але, схоже, беззастережно визнати провину змусили інші резони. Які саме, легко здогадатися. Тижнем раніше аналогічні претензії з боку Росспоживнагляду було висунуто одразу до восьми підприємств, які виготовляють м’ясо-молочну продукцію. Це вже другий за рік випад російського відомства. Нагадаю, перший стосувався використання сироварами рослинних жирів і обійшовся виробникам, за підрахунками Інституту економіки та прогнозування НАНУ, у 80 мільйонів доларів США. Вочевидь наша влада вирішила, що дешевше не наражатися на суперечки. Адже, по-перше, торговельний баланс накрив величезний мінус, по-друге, валютні резерви тільки за вересень зменшилися на 2,5 відсотка. Раніше, до 2008 року, і те й те країна якось перетравлювала, хоч на третє «подали», пам’ятаєте, здешевлення гривні проти долара США на 35 відсотків. Деякі експерти вважають, що на початку наступного року десерт буде той само, тільки не такий приголомшливий, як 2008 року. Прем’єр-міністр заперечує: «Не панікуйте!»

Не панікуємо. Боязко тільки. Асоціація міст вдарила чолом до Прем’єр-міністра, аби той посприяв списанню комунальним підприємствам заборгованості за газ і електроенергію на 14 мільярдів гривень. Списували ж 24 мільярди гривень заборгованості облгазів, то чому б не списати борги теплокомуненерго? НАК «Нафтогаз України» поставила умову: як не погасять борги, не матимуть лімітів на газ.

Найбільші борги влітку, нагадаю, «висіли» за ТКЕ столиці, Донецька та Дніпропетровська. Аналітик асоціації Ярослав Рабошук слушно вказує на причини такої заборгованості. По-перше, при виробництві тепла реальний тариф на газ нижчий за той, що НАК вимагає до сплати, по-друге, він не враховує кількаразового підвищення мінімальних розмірів заробітної плати протягом року. На папері є субвенція на компенсацію різниці в тарифах, але регіони одержали менше третини коштів, а своїх немає. Вихід один — підвищувати вартість тепла для населення.

Микола Азаров уже пообіцяв, що тарифи для населення не підвищуватимуть ані до виборів, ані після. Тоді яким чином уряд забезпечить безперебійне опалення цієї зими громадянам? Система спотворення цін на енергоресурси відповіді не дає. Але є невмирущий метод перекладання боргів з балансу на баланс, який дає свого роду відстрочку до чергових чолобитних щодо списання мільярдних боргів.