Прийняття постанови уряду про те, що з 1 жовтня продавати електроенергію Запорізькому феросплавному заводу та іншим підприємствам галузі будуть за оптовою ціною, — не кінець, а лише початок. Київ чекає на віддачу від цього рішення, а робітники, в свою чергу, на збільшення зарплатні, котра, за деякими підрахунками, має збільшитися на 40 відсотків і сягнути щонайменше 4—5 тис. грн. Але цю тему поки що не коментують. Кажуть, добре, що взагалі повернулися до роботи.
«Ми поставили жорсткі умови цим підприємствам, які протягом шести місяців повинні зробити суттєві інвестиції і не потребуватимуть більше державної підтримки. В результаті це має призвести до збільшення валютної виручки, поліпшення торговельного балансу України і до збереження робочих місць», — пояснив журналістам перший віце-прем’єр Валерій Хорошковський.
Дія Постанови Кабінету Міністрів України № 912 від 01.10.2012 р. «Деякі питання забезпечення стабілізації роботи електрометалургійних підприємств» обмежується п’ятьма місяцями — до 1 березня 2013. Утім, робітники галузі мають оптимістичний настрій — адже їх, нарешті, було почуто. Бо раніше причин для недовіри обіцянкам у працівників ЗФЗ було більш ніж достатньо. Адже їхня епопея зі звільненням 1400 осіб розпочалася водночас зі світовою фінансовою кризою. Дуже, як з’ясувалося потім, корисної у нас штуки! Адже скільки управлінських провалів, скільки «непопулярних рішень» повісили на ту кризу, що їй саме час пам’ятник ставити! Однак у справах, де й справді потрібно було вживати найрішучіших заходів, щоб рятувати ситуацію, усі, кому належить, чомусь демонстрували неабияку витримку.
Завдяки новим обіцянкам у заводчан з’явилися нові сподівання. Адже знайти іншу роботу в таких містах, як Нікополь чи Стаханов, майже нереально. В той же час за рахунок потужностей вітчизняних заводів можна повністю забезпечити потреби не лише України, а й інших держав світу. Не можна допустити, щоб наша держава втратила вітчизняні та міжнародні ринки збуту, а люди — робочі місця. Виробництва, заводи треба зберегти. І перший крок для розуміння проблем феросплавної галузі України зроблено. Будемо сподіватися, що й інші кроки не забаряться і будуть взаємними.
Вл. інф.
Коментар
Як каже координатор економічних програм Школи політичної аналітики при Національному університеті «Києво-Могилянська академія» Сергій Кисельов, ключовим аргументом феросплавників у їхній боротьбі за понижені тарифи на електроенергію був аргумент соціальний — на цих заводах працюють десятки тисяч людей. «Власне кажучи, погрози масового звільнення стали одним із головних чинників, які вплинули на остаточне рішення. А придбання електроенергії зі знижкою до березня 2013 року означає надприбутки власників цих виробництв. Сподіваюся, що самі працівники цих заводів також хоч якось виграють від цього надприбутку — зокрема, логічно було б підвищити їхні зарплати. Але, швидше за все, цей крок істотно не допоможе металургійним заводам — для них вітчизняні феросплави навряд чи подешевшають, адже 80% продукції українських феросплавних заводів йде на експорт», — зазначив експерт.
