Вважати землю тільки засобом виробництва — неправильно. Адже село — це не тільки економічна, а й соціокультурна одиниця складової українського суспільства. Таку думку під час прес-конференції висловив народний депутат від «Нашої України — Народної самооборони» Павло Жебрівський.
Він нагадав, що Верховна Рада ухвалила декілька законодавчих актів, які, на його переконання, є шкідливими для села. Зокрема, це ухвалений в першому читанні законопроект про ринок землі та прийнятий у цілому закон про земельний банк. «Це перший крок до приватизації землі у великих розмірах, — зазначив парламентарій. — Земельний банк сільськогосподарського призначення стане корпоратизованим і акції можуть бути викуплені. Таким чином з достатньо легкої руки приблизно від семи до дев’яти мільйонів гектарів ґрунту буде у власності людей, які наближені до влади. Тобто велика частина землі може перейти в руки однієї сім’ї досить швидко і за невеликі гроші».
Єдиним, хто міг би викуповувати землю, на думку народного обранця, має бути держава. Чорнозем сільськогосподарського призначення треба надавати на конкурсних засадах у довгострокову оренду і, насамперед, людям, які живуть у цьому населеному пункті. Їх потрібно поділити на три категорії. Перша — дрібний фермер, якому має надаватися найбільша дотація на посівну одиницю. Друга — середній фермер, який може мати від двох тисяч гектарів і більше, але без дотацій. Третя — латифундисти. Вони повинні платити такі самі податки, як і промисловці. Таким чином, підкреслив П. Жебрівський, політика держави буде розрахована на самозайнятість та на те, що люди, користуючись землею, розвиватимуть свій населений пункт.
Сьогодні, за його словами, згідно із соціологічними дослідженнями 40 відсотків людей готові продати землю сільськогосподарського призначення. Це старенькі люди, які не мають спадкоємців, або люди, які отримали в спадок землю та не мають жодних зв’язків із селом.
