До 70-річчя Краснодонської підпільної організації «Молода гвардія»
Історія «Молодої гвардії» — одна з найміфолозованіших сторінок нашого минулого. Хоча міф — не завжди неправда. Нерідко це спрощена версія правди, зручна для сприйняття. Імовірно, тому навколо «Молодої гвардії» так багато спекуляцій, домислів, сумнівів. Але є й документи. В архіві Управління СБУ в Луганській області зберігається багато матеріалів про «Молоду гвардію». Йдеться про протоколи допитів катів і зрадників «Молодої гвардії». Тут відпадають багато сумнівів. Наприклад, чи була взагалі ця організація. Так! Принаймні для окупантів це була саме антифашистська організація, а не ватага хуліганів.
Початок розслідування
Краснодон був визволений від фашистів 14 лютого 1943 року, а вже 16 лютого НКВС почав арешти осіб, причетних до загибелі підпільників.
Розшук нацистських злочинців, які брали участь у цих кривавих подіях, тривав і під час і після війни. Наприклад, Вальтера Айхгорна, який в 1942—1943 рр. у складі жандармської групи брав участь у каральних акціях і вбивствах членів «Молодої гвардії», розшукали у Тюрінгії (Німеччина), де той працював на ляльковій фабриці. Знайшли й затримали в Німеччині Ернста-Еміля Ренатуса — музиканта, у минулому — начальника німецької окружної жандармерії в Краснодоні. Їх судили в Москві.
Їх свідчення — розповідь про краснодонські події від імені катів. А катам важко дорікати в бажанні створити героїчний міф про «Молоду гвардію».
«Я виконував ці директиви»
З показань Ренатуса (VІІ.1949 р.):
Прибувши в липні 1942 року в складі жандармської команди в місто Сталіне, я брав участь в нараді офіцерів «жандармерії ейнзатцкомандо»... начальник команди підполковник Ганцог дав нам вказівку перш за все зайнятися арештами комуністів, євреїв і радянських активістів. При цьому Ганцог наголосив, що для арешту цих людей зовсім не потрібна наявність якихось дій проти німців. Тоді ж Ганцог роз’яснив, що всі комуністи та радянські активісти мають бути знищені й тільки як виняток ув’язнені в концентраційні табори. Будучи призначеним начальником німецької жандармерії в місті Краснодоні, я виконував ці директиви...»
«Артес Ліна (перекладачка. — Авт.) мені розповідала, що Зонс і Соліковський катують заарештованих. Особливо любив мучити заарештованих Зонс (шеф жандармів. — Авт.). Для нього було велике задоволення після обіду викликати ув’язнених і катувати їх. Зонс мені казав, що тільки катуваннями він змушує їх зізнаватися. Артес Ліна просила мене звільнити її від роботи в жандармерії через те, що вона не може бути присутньою під час знущань із заарештованих».
Краснодонське підпілля і його розгром
Про діяльність «Молодої гвардії» у матеріалах кримінальних справ сказано не так вже й багато. Набагато більше — про її загибель. Початком краху молодіжного підпілля стала крадіжка новорічних подарунків для солдатів з німецької машини в ніч із 30 на 31 грудня 1943 р.
З показань Кулешова — старшого слідчого Краснодонської поліції, написаних ним власноруч (20. ІІ.1943 р. і 7. ІІІ.1943 р.):
«31 грудня чи 1 січня мене та Соліковського викликав до себе начальник жандармерії й почав вимагати знайти винних. Потім Соліковський викликав усіх працівників поліції, поставив перед ними завдання будь-якими способами знайти винуватців. Сам він пішов у ресторани, а частина працівників поліції пішли на базар. Соліковський виявив у хазяїна ресторану п’ять пачок сигарет, які він купив в однієї жінки... Захарову, заступнику начальника поліції, вдалося вийти на слід злодіїв через одного хлопчика. Були арештовані зав. клубу ім. Горького Мошков, зав. струнним гуртком Третьякевич та інші. У результаті обшуків було виявлено частину вкраденого...»
Тут і згадали про донос, що надійшов до поліції трохи раніше, але з якихось причин не був удостоєний серйозної уваги.
«Начальнику шахти №1 біс пану Жукову
від гр-на Почепцова Геннадія Прокофьєвича
заява
Пане Жуков, у м. Краснодоні організовано підпільну комсомольську організацію «Молода гвардія», до якої я ввійшов активним її членом. Прошу вас у вільний час зайти до мене на квартиру і я докладно розповім вам про цю організацію та її членів. Моя адреса: вул. Чкалова, буд. 12 вхід №1, квартира Громова Д. Г.
20. ХІІ.1942 р. Почепцов».
З показань Кулешова:
«...Почепцова викликали до поліції. Він розповів, що справді є членом підпільної молодіжної організації, яка існує в Краснодоні і його околицях. Він назвав керівників цієї організації... а саме: Третьякевича, Земнухова, Лукашова, Сафонова й Кошового. Керівником загальноміської організації Почепцов назвав Третьякевича. Сам він перебуває у Первомайській організації, керівником якої є Попов Анатолій. Первомайська організація складалася з 11 осіб, у тому числі, Попов, Главан, Жуков, Бондарєви (двоє), Чернишов і інших. Він розповів про те, що в розпорядженні штабу є зброя, у Попова гвинтівка, у Миколаєва та Жукова — автомати, у Чернишова — пістолет. Сказав він також, що в одній з каменоломень у шурфі є склад зброї. Там раніше був склад Червоної Армії, який під час відступу був висаджений, але молодь там знайшла дуже багато патронів. Організаційна побудова була така: штаб, Первомайська організація, організація в селищі Краснодон і міська організація... було арештовано до 30 осіб. Особисто я допитав десь 12 людей, у т. ч. Почепцова, Третьякевича, Лукашова, Петрова, Пиріжка Василя й ін. Зі членів штабу цієї організації не були арештовані Кошовий і Сафонов, бо вони втекли.
Як правило, попередні допити проводилися особисто Соліковським, Захаровим і жандармерією із застосуванням побоїв батогами, кулаками й т. д. Бути присутнім при таких «допитах» не дозволялося навіть слідчим».
Хресний шлях
З показань начальника Ровеньківської райполіції Орлова (14. ХІ.1943 р.):
«Кошовий Олег був арештований наприкінці січня 1943 року німецьким жандармом і залізничним поліцейським на роз’їзді за 7 км від м. Ровеньки й доставлений до мене в поліцію. Під час затримання у Кошового був вилучений револьвер, а при повторному обшуку в Ровеньківській поліції в нього була виявлена печатка комсомольської організації і якісь два чисті бланки. Я допитав Кошового й одержав від нього показання про те, що він є керівником Краснодонської підпільної організації».
З показань слідчого районної поліції Черенкова:
«Я допитував учасників організації «Молода гвардія» комсомольців Громову Уляну, двох сестер Іваніхіних, брата та сестру Бондарєвих, Пегліванову Майю, Єлисеєнко Антоніну, Мінаєву Ніну, Петрова Віктора, Ковальову Клавдію, Пиріжка Василя, Попова Анатолія, всього приблизно 15 чоловік... Визнаю, що на допитах я бив арештованих учасників підпільної комсомольської організації Громову й Іваніхіну».
З показань поліцейського Бауткіна:
«На початку січня 1943 року я заарештував... учасницю розкритої поліцією в Краснодоні підпільної комсомольської організації «Молода гвардія»... Димченко, що проживала на шахті №5. У поліції її катували і в числі інших своїх друзів по підпіллю була німцями розстріляна... Я заарештував «молодогвардійця», що проживав на шахті № 2-4 (прізвище не пам’ятаю), у якого при обшуку на квартирі ми виявили й вилучили три зошити із заготовленими текстами антифашистських листівок».
З показань Орлова — начальника Ровеньківської районної поліції:
«Від Шевцової вимагали вказати місце зберігання радіопередавача, яким вона користувалася для зв’язку із Червоною Армією. Шевцова в категоричній формі відмовилася, заявивши, що вона не Лядська, і назвала нас нелюдами. Наступного дня Шевцову було передано жандармському управлінню й розстріляно».
З показань поліцейського Давиденка:
«...На очах у «молодогвардійців» спочатку було розстріляно 6 євреїв, а потім по черзі всі 13 «молодогвардійців», трупи яких було скинуто в шурф шахти №5 завглибшки близько 80 метрів. Деякі були скинуті в шурф шахти живими. Щоб запобігти крикам і проголошенням радянських патріотичних гасел, сукні у дівчат піднімали й закручували над головою; у такому стані приречених підтягували до стовбура шахти, після чого у них стріляли й потім зіштовхували в стовбур шахти».
Розстріл у Ровеньках
З показань Шульца — жандарма німецької окружної жандармерії в м. Ровеньки:
«Наприкінці січня я брав участь у розстрілі групи членів підпільної комсомольської організації «Молода гвардія», серед яких перебував керівник цієї організації Кошовий. ... Його я запам’ятав особливо чітко тому, що стріляти в нього довелося двічі. Після пострілів усі заарештовані впали на землю й лежали нерухомо, тільки Кошовий підвівся й, обернувшись, подивився в наш бік. Це дуже розсердило Фромме, й він наказав жандарму Древітц добити його. Древітц підійшов до лежачого Кошового й пострілом у потилицю вбив його.
...8 чи 9 лютого 1943 року Фромме наказав мені, Древітц і іншим жандармам розстріляти групу радянських громадян, яких утримували в Ровеньківській в’язниці. Серед цих жертв перебували п’ять чоловіків, жінка із трирічною дитиною і активна молодогвардійка Шевцова. Доправивши ув’язнених в Ровеньківський парк, Фромме наказав мені розстріляти Шевцову. Я підвів Шевцову до краю ями, відійшов на кілька кроків і вистрілив їй у потилицю, однак спусковий механізм у мого карабіна виявився несправним і сталася осічка. Тоді в Шевцову вистрілив Холлендер, який стояв поруч із мною. Під час страти Шевцова трималася мужньо, на краю могили стояла з високо піднятою головою, темна шаль сповзла на плечі й вітер тріпав її волосся. Перед розстрілом вона не промовила жодного слова про пощаду...».
З показань Гейста — жандарма німецької окружної жандармерії в м. Ровеньки:
«...Я брав участь... у розстрілі в Ровеньківському парку комсомольців, арештованих у Краснодоні за підпільну роботу проти німців. З розстріляних учасників організації «Молода гвардія» я пам’ятаю тільки Шевцову. Вона запам’яталася мені тому, що я її допитував. Крім того, вона звернула на себе увагу мужньою поведінкою під час розстрілу...».
Злодії
З показань поліцейського Колотовича:
«Приїхавши до матері молодогвардійця Бондарєва Василя, Давиденко й Севастьянов їй сказали, що сина її поліція відправляє на роботу до Німеччини, і він просить передати йому речі. Мати Бондарєва дала Давиденку рукавички й шкарпетки. Останній при виході взяв собі рукавички, а Севастьянову дав шкарпетки й сказав: «Почин є!»
Далі ми поїхали до будинку молодогвардійця Ніколаєва. Увійшовши в будинок... Давиденко, звертаючись до сестри Ніколаєва, сказав, що її брата поліція відправляє на роботу в Німеччину, на дорогу він просить дати йому продукти й речі. Сестра Миколаєва, мабуть, знала, що він розстріляний, тому... речі чи продукти давати відмовилася. ...Давиденко й Севастьянов, поліцейський (прізвище не знаю) і я насильницьким шляхом відібрали в неї чоловіче пальто й вівцю. Далі ми поїхали ще до одного молодогвардійця (прізвище не знаю) і в матері останнього теж насильно взяли чотири шматки сала й чоловічу сорочку. Поклавши сало в сани, ми поїхали до сім’ї молодогвардійця Жукова. Таким шляхом Давиденко, Севастьянов та інші грабували родини молодогвардійців».
Післямова
19 вересня 1943 р. у Краснодоні за вироком Військового Трибуналу військ НКВС Ворошиловградської області були привселюдно розстріляні Кулешов, Громов і Почепцов, визнані винними в загибелі «Молодої гвардії».
В 40-ві роки практично всі інші кати молодогвардійців — і поліцаї, і німці-карателі — були засуджені до 25 років в’язниці чи табору. У середині 50-х років ув’язнені-німці були передані уряду НДР і відбували строк у Німеччині. Чи дожив хтось із них до звільнення, невідомо.
Юлія ЄРЕМЕНКО, керівник прес-служби Управління СБУ в Луганській області.
Пам’ятник молодогвардійцям у Краснодоні.
Фото із архіву «Голосу України».
