Для реалізації автономії потрібні повноваження в галузі законодавства та економіки, вважає народний депутат України Борис ДЕЙЧ (на знімку), розмову з яким пропонуємо увазі читачів.
— Борисе Давидовичу, вас по праву вважають одним із найдосвідченіших кримських політиків. На тлі гострої політичної боротьби, що розгорнулася сьогодні, з вуст окремих радикалів лунають заклики до ліквідації статусу автономії Криму. Що для вас автономія? Що, по-вашому, вона дає кримчанам? Як відбувалося її становлення?
— Коли навесні 1990 року я став депутатом Кримської обласної ради, то й уявити собі не міг, що закінчуватиму це скликання депутатом Верховної Ради спочатку Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки, а потім — Республіки Крим.
Дотепер я відчуваю відповідальність за ту довіру, яку кримчани висловили своїм голосуванням в неділю 20 січня 1991 року.
Тому завжди намагався і у Верховній Раді АРК, і як народний депутат України виправдовувати цю довіру повсякденними конкретними справами. Для мене це обов’язок, який потрібно відпрацьовувати до кінця життя, щоб не мучили докори сумління. А вони починаються там, де помирає надія тих, хто щиро повірив у справедливість відтворення кримської автономії.
Немає сумнівів, що в день загальнокримського референдуму переважна більшість кримчан своїм голосуванням виразили найрайдужніші надії на майбутнє.
У цілому перший парламент Республіки Крим (так вона почала називатися після перейменування Кримської АРСР) виконав своє призначення в перехідному періоді. Найважливішою його заслугою стало те, що нам удалося закласти правові основи подальшого становлення кримської автономії у складі молодої української держави.
І найбільш значимим завоюванням на той момент було прийняття власної Конституції, у чому ми значно випередили Верховну Раду України та проявили певну ініціативу в процесі нормалізації взаємин між центром і автономією.
Логічним продовженням цього процесу стало прийняття Закону України «Про розмежування повноважень органів державної і виконавчої влади України і Республіки Крим».
Одне слово, кримська автономія на той момент одержала гарні перспективи свого розвитку, і це вселяло віру й оптимізм в усіх, хто був причетний до цих результатів.
Головною умовою реалізації цих перспектив стало розв’язання проблеми наступності влади за підсумками майбутніх виборів до Верховної Ради Криму. Це був дуже серйозний іспит на міцність і перевірка авторитету тих, з ким кримчани пов’язували свої надії після референдуму. Як сьогодні відомо, цей іспит було повністю провалено.
— Борисе Давидовичу, і названі вами Закон України, і та перша Конституція Криму зафіксували права фактично на рівні незалежної держави. Чи так уже необхідно було брати на себе стільки повноважень, і чи можна було їх зберегти?
— Щоб відповісти на ваше запитання, треба озирнутися на той час, який ще й сьогодні називають «бурхливі дев’яності».
У Росії Єльцин запропонував місцевим елітам брати повноважень стільки, скільки вони захочуть. В Україні, що переживала становлення державності, в ті часи панувала анархія. Так, якщо ми в Криму ухвалювали рішення, не оглядаючись на Київ, то на місцях, у містах і районах, у свою чергу, мало хто оглядався на наші рішення. Абсурдність ситуації доходила до того, що на рівні села, селища депутати ухвалювали рішення, виходячи з того, яке рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Криму, району їм більше підходить. І, найчастіше, і зовсім ні на кого не оглядаючись.
Безумовно, «це солодке слово свобода» запаморочило тоді багато голів. І, природно, багато наших тогочасних рішень були або нереальними, або відірваними від реальності, або не могли бути реалізовані з політичних, економічних причин.
Саме на хвилі популізму, відвертої демагогії, безсовісної експлуатації надій сотень тисяч людей, деморалізованих розвалом ще недавно єдиної країни, кримчани в 1994 році на виборах на знову запроваджений пост Президента Республіки Крим привели до перемоги Ю. Мєшкова.
Завезений ним з Москви уряд Сабурова, не знаючи ситуації на місцях, у кадровій чехарді та професійній непридатності показав свою цілковиту неспроможність.
Додатковими яскравими фарбами в тому хаосі, бандитизмі, розвалі економіки стали авантюрні дії Ю. Мєшкова і його оточення.
У результаті дискредитація ідеї автономії досягла свого граничного рівня.
Водночас обраний Президентом України Л. Кучма дуже швидко знайшов розуміння в способах розв’язання кримських проблем із Президентом Росії Б. Єльциним і тим самим заблокував пряму й непряму підтримку кримчан з боку російських державних і недержавних організацій.
Наступним кроком стало те, що вищі державні інстанції України скасували всі прийняті до обрання кримського президента законодавчі акти, включаючи Конституцію автономії, і перепідпорядкували Раду міністрів Криму Кабінету Міністрів країни.
Таким чином, від Республіки Крим залишилася тільки одна горда назва. Авантюризм Мєшкова з товаришами настільки могутньо дискредитував докорінний сенс ідеї автономії та здорові проросійські настрої кримчан, що це позначається досі.
— Борисе Давидовичу, під час прийняття сьогоднішньої Конституції АРК ви працювали першим заступником Голови Верховної Ради АРК. Наскільки складним був процес її прийняття? Наскільки вона відповідає сподіванням і очікуванням кримчан?
— Напевно, ще не всі забули протистояння Голови Верховної Ради АРК Леоніда Грача і Голови Ради міністрів АРК Сергія Куніцина.
Але ж починалося так добре, що їхню злагоджену роботу на первісному етапі ставив за приклад усім іншим Президент України Л. Кучма.
Але «мирова угода» швидко розсипалась, і почалася фактична війна на полі — хто головний? Хтось шукатиме правого або винуватого, але головною причиною розбіжностей, що виникли, по суті, була відсутність власної Конституції, якою б чітко й недвозначно розмежовувалися повноваження представницької і виконавчої гілок влади в Криму.
Про відновлення дії скасованої Конституції не могло бути й мови. Країна жила вже в інших правових рамках, бо 28 червня 1998 року було прийнято Конституцію України, в якій були закріплені унітарні основи української держави, і без фактичної участі кримчан був виписаний відповідний розділ про кримську автономію.
Отже, під час розробки нової редакції власної Конституції ми були поставлені в певні конституційні рамки. Ініціатива в цьому процесі вже належала не нам, настав час розплати за ігри в державну самостійність.
Дотепер тривають суперечки, у тому числі й спекулятивні, наскільки зваженими та обґрунтованими були закладені в той час повноваження сьогоднішньої Конституції АРК. У тому числі, і наскільки твердо й обґрунтовано керівництво Криму в 1998 році обстоювало інтереси кримчан, закладені в текст Конституції.
Ці питання мали б право на життя, якби не одне «але». Як завжди, уже по торованій, популізм серед депутатів кримської Верховної Ради почав брати гору над реаліями. І в результаті навколо тексту Конституції розгорнулася гостра політична полеміка. При цьому, найчастіше, сторони й опоненти більше переймалися не реальною можливістю відстояти повноваження Криму в соціально-економічній сфері, а збільшенням своєї політичної ваги в очах виборців, висуваючи часто нереальні вимоги.
Протистояння в депутатському корпусі наростало, а затягування процесу затвердження тексту Конституції в кримському парламенті могло заблокувати подальше її прийняття в парламенті України.
Добре пам’ятаю, скільки сил я витратив на ходіння по кабінетах комітетів Верховної Ради України і переконання народних депутатів різних політичних поглядів.
При цьому довелося зіштовхнутися з нерозумінням і неприйняттям необхідності затвердження Конституції в стінах Верховної Ради Республіки Крим серед її депутатів.
Сьогодні, оглядаючись назад, я можу відверто говорити, що мій голос виявився на терезах на користь прийняття Конституції тим складом Верховної Ради Республіки Крим.
Проте прийняття Конституції АРК можна вважати головною заслугою депутатського корпусу третього скликання. Цей, без перебільшення, історичний акт підвів риску під періодом кримської політичної смути, але, на жаль, не зупинив протистояння між керівництвом Ради міністрів і Верховної Ради АРК.
— Борисе Давидовичу, все, про що ви зараз розповіли, — це все вже історія. Життя не стоїть на місці. Як ви оцінюєте нинішній стан автономії, рівень її повноважень, взаємини із центральними органами керівництва країною?
— На мій глибокий жаль, у цілому досить ґрунтовні повноваження автономії, прописані в сучасній Конституції Криму, фактично перетворені на формальність виправленням народного депутата України Зайця.
У результаті весь центр боротьби за наші повноваження перемістився в кабінети адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, до зали і кулуарів Верховної Ради.
Розуміючи це, на першій робочій нараді Президії Верховної Ради АРК я як Голова Верховної Ради АРК сказав: «Ми не повинні соромитися лобіювати інтереси Криму і кримчан у київських коридорах влади. Тільки робити це потрібно не наскоком і з приводу, а планомірно й продумано. Адже на розгляді Верховної Ради України перебуває не один десяток законів, що тією чи іншою мірою зачіпають інтереси Криму, його підприємств, галузей. Ми повинні навчитися системно відстежувати такі моменти, і не тільки знаходити форми щодо внесення своїх пропозицій, а й домагатися включення їх у пропоновані проекти рішень».
Ми досить активно працювали в цьому напрямі. І якщо на законодавчому полі якихось відчутних зрушень досягти не вдалося, то на рівні Президента, Кабінету Міністрів ми змогли добитися низки державних програм з розвитку Євпаторії, Ялти, східного Криму.
Як ви розумієте, з перемогою «помаранчевої» команди будь-яке фінансування цих програм з боку Києва було згорнуто.
Щоправда, була одна спроба допомоги нав’язаному Криму голові Ради міністрів АРК Матвієнку. Кабінет Міністрів на чолі з Ю. Тимошенко провів виїзне засідання в нас у Криму, на якому розглянув дві програми «Морський берег Криму» і «Питна вода».
У своєму виступі я тоді сказав: «Безумовний плюс концепції розвитку «Морський берег» у тому, що вона намагається охопити весь спектр кримських проблем, що нагромаджувалися не один десяток років. Одночасно в цьому полягає і її слабкість, бо їх розв’язання потребує просто величезних фінансових ресурсів, знайти які неможливо без підтримки держави.
Практичний досвід показує, що в держави завжди знайдуться важливіші загальнодержавні пріоритети, а для розв’язання регіональних проблем не вистачає ресурсів.
У Конституції АРК, яка є Законом України, закладено наше право на економічний експеримент.
Пропоную спільно скористатися цим правом. Давайте зробимо Крим експериментальним майданчиком, на якому відпрацюємо податок на нерухомість, оподаткування туристичного бізнесу в приватному секторі, нові форми залучення інвестицій і всього того, що дає можливість економіці Криму та України динамічно розвиватися».
Мене не почули або не захотіли почути. Де ті програми, заради яких міністри Кабінету Міністрів України приїжджали в Крим, — відомо тільки їм. Але будь-які спроби хоч якось використовувати повноваження, закладені в Конституції Криму, «помаранчевими» припинялись, як то кажуть, на корені.
Але ж у можливості їх реалізації зацікавлений не тільки Крим і кримчани, а й країна. Адже Крим єдиний регіон, у який одномоментно повернулося майже 300 тисяч кримських татар. Для їх облаштування необхідні не тільки величезні кошти, а й можливість прийняття цілої низки оперативних рішень, які потребують узгоджень у міністерствах і відомствах часом і роки.
Проблеми облаштування — це не тільки дороги, енергетика, каналізація і водогін. Це й необхідність забезпечення дитячими садками, школами, створення робочих місць, умов для розвитку національної культури і багато чого іншого.
Крим, як відомо, це й курорт, який щорічно приймає до 6 млн. відпочивальників. А курорт — це не тільки оздоровниці та пляжі, а й уся інфраструктура: енергетика, комуналка, транспорт, торгівля і багато чого іншого, що вимагає щоденного прийняття оперативних рішень, без узгодження в київських коридорах влади.
Безумовно, це найбільш значимі, але не всі загальнокримські проблеми, що потребують і додаткових коштів, і повноважень при їх розв’язанні.
При цьому за Конституцією АРК із метою інвестиційної привабливості ми маємо можливість надавати пільги, створювати і забезпечувати функціонування вільних економічних зон, здійснювати господарську діяльність у межах виняткової (морської) економічної зони.
Згідно з її положеннями, Кримська автономія має право на проведення експериментів у сфері оподаткування, встановлення місцевих податків і зборів, на патентування окремих видів діяльності тощо.
І все це не працює, бо через горезвісне виправлення Зайця прийняті Верховної Радою України закони, постанови Кабінету Міністрів України, міністерські або відомчі розпорядження не беруть до уваги і не враховують положення Конституції АРК.
Донести до київських кабінетів влади думку про необхідність вироблення діючого механізму, за допомогою якого можна було б скоординувати кримські ініціативи й інтереси із законодавчою роботою у Верховній Раді України вдалося тільки з перемогою на президентських виборах В. Януковича.
Розуміння необхідності створити такий механізм вилилось у створення у Верховній Раді України Тимчасової спеціальної комісії з питань Автономної Республіки Крим.
Незважаючи на короткий строк її існування, комісії вдалося активно включитися в законотворчу роботу. Було розглянуто й подано на розгляд Верховної Ради України дев’ять законопроектів, 270 виправлень до чинних законів і законопроектів.
Комісією розглядалися законопроекти, розроблені народними депутатами України, Центром законодавчих ініціатив Верховної Ради АРК і Ради міністрів разом із членами комісії.
Основні законопроекти стосувалися питань соціально-економічного розвитку АРК, системи оподаткування, стану і функціонування курортно-туристичного комплексу, облаштування депортованих громадян і вдосконалення системи відносин між центральними органами влади та місцевими органами самоврядування щодо фінансування соціальної сфери і комунального господарства.
Як результат, за дорученням Президента України Віктора Януковича було ухвалено в першому читанні Закон України «Про основи розвитку Автономної Республіки Крим і особливості здійснення інвестиційної діяльності на її території».
З метою приведення деяких законодавчих актів України у відповідність із положеннями раніше прийнятого Закону «Про Раду міністрів АРК» було винесено на розгляд Верховної Ради проект закону про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо взаємодії Ради міністрів АРК із міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади.
Це далеко не весь перелік виконаної комісією законодавчої роботи. До комісії продовжують надходити пропозиції з удосконалення чинного законодавства та від народних депутатів, і Ради міністрів і Верховної Ради АРК, постійно поновлюється реєстр законопроектів, зареєстрованих у Верховній Раді України.
Безумовно, справа зрушила з мертвої точки. Але мені б не хотілося, щоб склалося враження, що зі створенням комісії вдалося і вдається швидко й кардинально змінити ситуацію на краще. Це дуже велика й кропітка робота з обстоювання інтересів Криму і кримчан в українському законодавстві.
Але треба не забувати, що опозиція була проти створення комісії і не підтримувала в сесійному залі наші пропозиції.
Тому, чи буде продовжена робота комісії в майбутньому парламенті України, які в неї будуть повноваження й наскільки будуть підтримані її пропозиції, залежить від того, чи зможемо ми всі разом зберегти існуючу вертикаль влади і більшість на основі Партії регіонів у майбутньому складі Верховної Ради України.
Треба розуміти, що ніхто нам не принесе на блюдечку повноваження і ресурси, щоб будувати процвітаючий Крим. Усе залежить від нас самих, від усіх кримчан — який вибір ми зробимо, так і житимемо.
