У Донецьку думають, чим привабити туристів і як заселити готелі, споруджені напередодні Євро-2012. Перспективний тут напрям — промисловий туризм поки що важко пробиває дорогу, а низький рівень сервісу у сфері обслуговування відлякує іноземців.
Не буває «нетуристичних» місць, є «нерозкручені»
Під час п’яти матчів Євро-2012 в Донецьку побували близько 6 тисяч іноземних гостей. Такої кількості туристів з-за кордону місто ще не бачило. До того ж деякі з них після першого приїзду захотіли відвідати шахтарську столицю вдруге. Наприклад, у липні познайомилася із дружною групою з чотирьох італійців, які протягом тижня охоче їздили на екскурсії областю. Співрозмовники запевнили, що прибули насамперед для того, щоб ближче ознайомитися з містом, де під час футбольного чемпіонату вони бачили лише стадіон та аеропорт.
Зупинилися гості у приватному двоповерховому будинку, за оренду якого платили 100 євро на добу. Номери у три-чотиризірковому готелі коштували б набагато дорожче, зазначали італійці. Тим часом в області замислилися, як використовувати інфраструктуру, споруджену до футбольного чемпіонату.
«Коли два роки тому ми почали займатися маркетингом території на прикладі п’яти пілотних міст, то зрозуміли: туризм — один із напрямів роботи. Навіть нетуристичні на перший погляд міста рано чи пізно до цього приходять. Тому що економіка зростає і життя на території вирує, коли є рух людей. Тобто коли приїздять у гості, для бізнесу, для оздоровлення, на якісь культурні заходи... Ми це активно про-аналізували й дійшли спільної думки: щось потрібно робити», — каже заступник начальника управління інвестиційної політики Донецької обласної державної адміністрації Олена Веровець.
Не можна сказати, що досі Донеччина залишалася невідомою для туристів. Святогірська Свято-Успенська лавра, соляна шахта та завод шампанських вин в Артемівську, Хомутовський степ та Азовське море приваблювали гостей і раніше. Не кажучи вже про оновлений центр Донецька, де останніми роками з’явилися парки з оригінальними скульптурами та кованими фігурами, стадіон «Донбас Арена», сучасний арт-центр, музей Великої Вітчизняної війни тощо. Але системної роботи із приймання гостей не було.
«Туризм — сфера взагалі не дуже керована, — визнає Олена Веровець. — Як правило, це підприємства малого бізнесу, вони роздрібнені. Хтось працює в Донецьку, хтось — у Слов’янську, Краматорську, Артемівську... І кожен для себе якісь механізми придумує. Але централізованої системи і централізованої «парасольки», яка б об’єднала всіх, немає. Як немає поки що розуміння, куди ми рухаємося, які в нас перспективи, що ми могли б ще розвивати, що запропонувати своєму туристу».
Від опери — до чебуреків
Заповнити прогалину, чи то пак білу пляму, покликаний проект Donetsk365, що його взялась реалізувати одна із бренд-агенцій спільно із представниками влади та сфери гостинності. Ідея проекту — зробити місто цікавим туристам протягом усього року. Для цього українським та зарубіжним гостям запропонують відвідати визначні місця, спортивні та культурні події, природні пам’ятки, фестивалі тощо.
«Проект покликаний здійснити мрію — продемонструвати всім бажаючим багатогранність потенціалу нашого краю, нагадати про те, що могутність регіону полягає і в промисловості, і в духовності, таланті шляхом об’єднання зусиль влади і бізнесу заради будівництва міста, відкритого і цікавого туристам, — окреслює масштаб роботи автор проекту Володимир Воронов. — Відкривати місто можна 365 днів на рік як гостям, так і самим донеччанам».
«Новий Донбас — не такий, як усі» — таку концепцію прийняли для просування шахтарського краю. Який, чесно скажемо, не може конкурувати з іншими регіонами України за кількістю історичних пам’яток чи природних красот. Зате тут є «всього потроху»: від музею мініатюрної книги до заводу з реставрації ретро-автомобілів. Не кажучи вже про промислові підприємства та колишні індустріальні зони.
Ідея полягає в тому, щоб запланувати на кожен день подію, яка б привабила туристів. Це може бути прем’єра опери, фестиваль чебуреків чи спортивний матч. Такий календар з’явиться на сайті вже з перших днів нового року.
Автори ідеї обіцяють, що відвідувачам сайту буде зручно знайти не лише інформацію про подію, а й розклад авіа-, залізничного та автотранспорту, графік роботи закладів, їхні адреси, маршрут проїзду. Де спати, їсти, розважатися — на всі ці запитання відповість новий медіа-портал. Фахівці обіцяють урахувати прорахунки підготовки аналогічного сайту до Євро-2012, коли інформацію англійською переклали з помилками, а в розділі готелів були лише адреси, за якими виявилося неможливо забронювати кімнати: вони були законтрактовані офіційним туроператором. Тепер дізнаватися інформацію про місто туристам буде зручно, просто та оперативно.
В обласній державній адміністрації посилаються на досвід промислового Дортмунда, де від туризму отримують 30 мільйонів євро на рік. Генеральний консул Німеччини в Донецьку Клаус Ціллікенс вважає, що Донецьку потрібно демонструвати саме те, що відрізняє регіон від інших. Приміром, індустріальні пейзажі та деякі пам’ятки радянського минулого. «Коли туристам показують Святогірську лавру, варто показувати і пам’ятник Артему, розповідати, що це — історія», — каже дипломат.
У Слов’янській міській раді частково підтверджують ці слова: гості із Західної Європи з цікавістю фотографують пам’ятник Леніну на головній площі та звертають увагу на інші «прикмети соціалізму». Тоді як природу чи архітектуру споглядають із меншим ентузіазмом. А от господарі традиційно хочуть продемонструвати край «із ліпшого боку».
Відлякують інформаційний вакуум, завищені ціни та незрозумілий сервіс
Однією з головних умов успішного розвитку туристичної галузі Володимир Воронов називає якість послуг. «Компанії-учасники, які будуть представлені на сайті — готелі, ресторани тощо, — повинні пройти сертифікацію на достовірність інформації та якість послуг. Напередодні Євро-2012 чимало туристів боялися в Донецьку навіть пити воду з-під крана. Ми прагнемо надати інформацію перевірену та якісну».
До речі, успішну програму роботи з уболівальниками під час Євро-2012 продемонстрував стадіон «Донбас Арена», який запустив власну партнерську програму, розраховану на фанів. Англомовний ресурс, практичні поради, цілодобова «гаряча лінія» — все це допомагало подолати острах і стереотипи. Донеччани працювали напряму із фан-посольствами, розповідали, як кудись дістатися, влаштовували на нічліг, пропонували розважальну програму, розв’язували побутові проблеми. Тобто фактично виконували ту роботу, якою повинна займатися індустрія гостинності.
«Їду до Донецька на футбол, а що там можна ще подивитися?» — такі запитання часто лунають на іншомовних туристичних форумах. Спортивні події — футбол, хокей, баскетбол — можуть стати «магнітом», який притягне туристів, — так вважають у шахтарській столиці. «На кожен міжнародний матч ми виділяємо 2,5 тисячі квитків для іноземних уболівальників, тобто створюємо постійний потік інформаційних приводів для туристів, — розповів представник стадіону «Донбас Арена» Андрій Санін. — Але часто цю квоту не викуповують повністю. Іноземців відлякує інформаційний вакуум, завищені ціни, незрозумілий сервіс у готелях і ресторанах».
Шахти та заводи можна побачити лише через паркан
На брак професіоналів скаржиться і генеральний директор групи компаній «Роял вояж», віце-президент із питань внутрішнього і в’їзного туризму Асоціації лідерів турбізнесу України Галина Ротова. «У нас є музей мініатюрної книги в Горлівці — мабуть, єдиний в Європі. Але складається враження, що його співробітники не зацікавлені в туристах. Коли просиш їх на півгодинки затриматися на роботі, щоб група встигла подивитися музей, відмовляють: мовляв, робочий день уже закінчено, нікого немає. Тоді як у музеї лісу у Волноваському районі готові вам нескінченно розповідати навіть у вихідний день. Можливо, це і є та причина, чому ми так повільно розвиваємося в туризмі? Дуже мало людей, які закохані у свою справу. Дуже багато людей, які просто відбувають робочий день».
Десять років тому в Донецьку вперше заговорили про промисловий туризм як перспективний напрям. Чим іще може здивувати індустріальний регіон, як не шахтами й заводами? Тим паче що цікавість туристів до цих об’єктів стабільно висока. Проте самі туроператори у відповідь на прохання про організацію таких турів лише розводять руками: все доводиться робити на голому ентузіазмі.
«Індустріального туризму немає, це — наша мрія, яка існує тільки на папері. Неможливо завести жодну групу — ані дитячу, ані дорослу — на жоден із металургійних заводів, на кондитерську фабрику тощо. Хоча всі підприємства стверджують, що приймають відвідувачів. Та кого і коли? Наприклад, Донецький металургійний завод у відповідь на мої заявки пропонує туристам зайти за прохідну і подивитися дитяче містечко та музей. Але ж це людям не цікаво! Вони хочуть побачити, як виплавляють сталь, вони хочуть спуститися в шахту. А це неможливо».
Щоправда, спуститися в шахту на Донеччині можна — але в навчальну, розташовану в Горлівці. На навчальному комбінаті, до якого належить шахта, немає розцінок на такі послуги як екскурсії. І заклад не може прийняти гроші на рахунок, хоча, мабуть, і не проти був би заробити на цьому. Щодо власників металургійних і машинобудівних заводів, то туристичний бізнес вони, очевидно, вважають несерйозним — на тлі тих прибутків, які приносить бізнес основний.
Виправити ситуацію могло б створення єдиного координаційного центру туризму — як правило, в усіх країнах такі центри діють при меріях чи муніципалітетах. На роздрібненість компаній індустрії гостинності скаржаться всі: і влада, і самі підприємства. Треба узгоджувати спільні дії, потрібні екскурсоводи високого класу, доступні туристичні автобуси, гарно підготовлені об’єкти.
Пригадується, якось узимку поїхала до села Красного Красноармійського району — на батьківщину всесвітньо відомого композитора Сергія Прокоф’єва. У пошуках села кілька разів збивалися з дороги. Коли ж поцікавилася в керівника районної держадміністрації, чому немає вказівників до такого визначного місця, то почула незворушну відповідь: «Ми вказівники на зиму знімаємо. Настане весна — повісимо». Але якщо жити за принципом «доживемо до весни», можна взагалі залишитися без туристів.
КОМЕНТАР
Андрій САНІН, стадіон «Донбас Арена»:
«Найголовніше — будувати європейську модель ставлення до клієнта. Клієнт — це партнер, а не тимчасове джерело доходу. Коли така модель вибудовується, клієнти повертаються, приводять знайомих і т. ін. Але це європейське розуміння, на жаль, ще не дійшло до нашої сфери послуг. Подивіться на статистику Євро-2012: очікували на 30 тисяч туристів у Донецьку, а приїхали лише 6 тисяч. Так, це супроводжувалося негативною піар-кампанією в західних ЗМІ. Але багато в чому вона грунтувалася не на порожньому місці. У нас справді ціни за проживання в готелях були сильно завищені. Індустрія туризму виявилася психологічно не готова приймати гостей».
КОМЕНТАР
Вадим ПИСАРЄВ, народний артист України, художній керівник Донецького національного академічного театру опери та балету імені А. Солов’яненка:
«Хотілося б планувати культурні події на три роки наперед, як у Віденській опері, щоб гості міста могли заздалегідь запланувати поїздку до Донецька. Але в нашій країні поки що немає стабільності. Живемо від виборів до виборів, гойдає туди-сюди. Так само із фінансуванням: то є, то немає. А бізнес вимагає конкретики. Водночас туристи, які приїздять до нас, цікавляться театром навіть більше, ніж футболом. Тому що у нас — вистави про життя. Ми під час Євро-2012 приймали глядачів з усього світу».
ДОВІДКОВО
Загалом у Донецьку є 35 готелів, із них найбільший — «Шахтар Плаза» — має 322 номери. Ще п’ять готелів — «Park Іnn by Radіsson Донецьк», «Вікторія», «Ramada Donetsk», «Донбас Палас» та «Ліверпуль» — вміщують понад 100 номерів. У 6 готелях — від 50 до 99 номерів, у 11 — від 20 до 49, у 12 — від 10 до 19 номерів. Крім того, в місті є понад десяти міні-готелів чи мотелів місткістю менше десяти номерів.
Їдучи до Донецька, туристи здебільшого мало знають про місто. Тому до рюкзака кладуть речі на всі випадки життя.
Донецькі готелі готові запропонувати туристам нові послуги і розважальну програму.
