Ставки... більше ніж життя: Чому люди гинуть біля води, де раніше споконвіку ловили рибу?

Щороку сільське свято розпочиналося біля Будинку культури. Був концерт і весела театралізація. А потім самодіяльні артисти та всі бажаючі прямували до ставочка. Але цього разу організатори не врахували, що ставок уже не громадський, а відданий в оренду. На людей накинувся охоронець, мовляв, «не положено!» Викликав мобілкою хазяїна. Той миттю примчав, лементував, що платить оренду, зарибнив водойму, а тепер усі тут вештаються, шумлять... Тоді втрутився сільський голова, ледве переконав, що нічого тій рибі не станеться. Після цієї бесіди орендар трохи заспокоївся і дозволив дівчатам пустити віночки на воду.

А якось житель Старосілля Городищенського району взяв вудки і пішов до ставка ловити рибу. Невдовзі машиною під’їхав хазяїн і зробив резонне зауваження: «Навіщо ти ловиш мою рибу?» Рибалка мав власне уявлення про справедливість, а тому облишив вудки, схопив дрючок і погнався за хазяїном. Той чимдуж кинувся навтьоки, а ось машині не пощастило. Розлючений рибалка зігнав на ній всю свою злість. Чолов’яга вже мав за плечима одну судимість, тож мусив знову відповідати перед законом, адже збитки завдав дуже серйозні.

Так само й орендарю Валентину Гейку з Городища зателефонували знайомі й повідомили, що якась весела компанія ставить сіті в його ставку. Негайно помчав розбиратися. Але як тільки браконьєри помітили його джип — миттєво кинулися врозсип, тільки кущі затріщали. Покинули не тільки сіті, а й човен та машину! Довелося викликати міліцію. Правоохоронці за номерами вирахували власника авто і всю браконьєрську групу. Пан Валентин говорить, що браконьєри — це головний біль орендарів ставків. Тільки стемніє — злодії лавою сунуть до води. Встановлюють сіті, щоб нагребти риби, доки не почало сіріти. Буває, використовують електричні прилади. Цей вид браконьєрства не лише знищує рибу, а й всю мікрофлору у водоймі. Щоб знову відновилися у ставку водорості, жаби, риба, необхідно 8—13 років! Не меншого клопоту завдають й любителі пікніків, які засмічують береги та водне дзеркало.

Уже декілька років займається промисловим розведенням риби Олександр Жук з села Петропавлівка. Ставок один із найбільших у Городищенському районі — площею 16 гектарів. Але й проблем дуже багато.

— За літо витягую 20—30 браконьєрських сітей! — каже Олександр Жук. — Я стежу за браконьєрами, а вони — за мною. Тільки трохи відволікся — уже затягнули сіті. Тому за ставком доводиться дивитися і день, і ніч. Це свого роду добровільна тюрма, тільки що на природі. Буває, що браконьєри поставлять сіті, а самі по них не прийдуть. Я витягую, а там уже риба загнилася. Шкода, адже вирощування риби справа дуже дорога. Коли починав, за оренду ставка платив 9 тисяч гривень у рік, а тепер — 16 тисяч. Навесні купую мальок по 25 гривень за кілограм. Для того, аби рибина набрала кілограм ваги, вона повинна з’їсти п’ять кілограмів зерна. А якщо у мене сьогодні риби 15 тисяч штук, то й зерна потрібно понад вагон! Взагалі собівартість риби виходить 35 гривень за кілограм. Щоб ставки не заростали водоростями, запускаю товстолоба та білого амура, які харчуються зеленню. Щоб занадто не розмножувався карась, який вважається сміттєвою рибою, запускають хижаків — судака і щуку. Та й інших тонкощів багато. Клопотів в орендарів вистачає на цілий рік.

Щоб зберегти місцеву перлину природи від браконьєрського знищення, у Городищі один зі ставків перетворили на загальнозоологічний заказник «Заріччя». Його площа — понад 27 гектарів. Це водоймище із островом та 50-метровою береговою зоною. У воді та очеретах мешкають тварини і птахи, занесені до Червоної книги України та Європейського Червоного списку. Заказником опікується місцеве товариство рибалок-любителів «Еколог».

— Ми узяли під опіку водойму Сачиків Став на річці Вільшанка й там здійснюємо свою екологічну програму, — говорить голова товариства «Еколог» Олександр Москаленко. — Наше завдання — створити умови для природного відтворення не тільки кількості риби, а покращення усієї екосистеми. Членами товариства є понад 250 осіб. Регулярно проводимо суботники благоустрою. Підтримуємо рівень води, завдяки чому знову з’явилися: окунь, піскар, горчак, раки. Усього вже водиться 15 видів риби. Згідно зі стандартами, за рік мальок коропа має набрати 50 грамів ваги. У нас він набуває 90 грам! У природних умовах тут живуть видри, бобри, ондатри, їжаки, кроти. Тут багато земноводних: вуж, ящірка, жаба, тритон, черепаха. Також гніздяться птахи: бугай, квак, крижень, чирянка, лебідь, крячок, очеретянка, рибалочка... Тут росте унікальна дика орхідея... Разом із співробітниками міліції боремося з браконьєрами — щороку вилучаємо сотні метрів сітей. Водоймище Сачиків Став було створене у 1959 році. Колись перебувало в оренді, після чого п’ять гектарів так позаростали очеретами, що їх довелося вивести з експлуатації. Тому досвід переконує: коли хочеться отримати швидку вигоду — водні угіддя можна віддавати в оренду. Але якщо турбуватися про довгострокову перспективу — тоді майбутнє за природними заказниками.

Також у Городищенському районі є чимало прикладів, коли орендарі відроджують життя занедбаним ставкам, перетворюють на чарівний куточок для всієї громади. Так вчинив приватний підприємець Едуард Король на орендованому ставку у селі Валява. Розмір водного дзеркала — близько гектара, глибина — три з половиною метра. Там водиться короп, товстолобик, сом, білий амур. Риби дуже багато! Протягом літа до ставка їдуть любителі посидіти з вудкою з Городищенського та сусідніх районів.

— Я не розумію орендарів, які на гарматний постріл не підпускають до своїх ставків місцевих жителів, — говорить Едуард Король. — Я, навпаки, відчуваю гордість, що мій ставок є улюбленим місцем відпочинку для багатьох людей. Тут чистий берег, підбілені верби, вкопаний столик. Люди у свято та вихідні приходять сім’ями, компаніями, відзначають свої радісні події. А сільська дітвора ціле спекотне літо зі ставка не вилазить! Хочеться тільки, щоб і відпочиваючі шанували працю підприємця. Найперше — щоб не залишали сміття, різний непотріб. Адже щоб повернути життя пересохлому ставку, мені довелося вкласти 16 тисяч доларів! За власні гроші найняв екскаватор, який вичерпав майже чотири тисячі кубометрів мулу. Були розчищені джерела, які наповнили став чистою водою. Збудував нову дамбу, зробив канали відводу, щоб ставок не замулювався. Запустив мальків риби. Вважаю, що моє рідне село повинне мати зручне, мальовниче місце для відпочинку.

Утім, таких благородних орендарів, як Едуард Король, не так уже й багато. Найчастіше підприємці недоброзичливо ставляться до всіх, хто «зазіхає» на «приватний» ставок. Дозволяють вудити рибу лише своїм друзям, родичам, «потрібним» людям. Для решти похід на колись колгоспний став обернеться неприємностями. Дехто з орендарів придумав продавати «сезонні» квитки для своїх односельців, любителів порибалити. Чи законно це — пояснив дільничний інспектор міліції Костянтин Козіко, котрий не раз стикався з конфліктами навколо сільських водойм у Звенигородському районі.

— Вудити рибу не дозволяють на більшості орендованих ставків, — підтвердив правоохоронець. — Хоч за законом кожен житель села має право ловити рибу на одну вудочку, незалежно від того в оренді ця водойма чи ні. Я постійно пояснюю селянам про їх права, хоч на підприємців це рідко діє. У деяких селах нашого району орендарі беруть з рибалок по двадцять гривень за право посидіти з вудочкою на березі ставка. Звісно, не всім це подобається. Спалахують сварки, охоронці забирають вудочки, ламають прямо на очах. Такі ситуації виникають часто, але з конкретною заявою жоден потерпілий до мене не звертався.

Є ще один аспект «ставкової» проблеми — екологічний. Нині ніхто з фахівців природоохоронної галузі не береться сказати, які водойми перебувають в екологічно критичному чи навіть катастрофічному стані. Вони лиш погоджуються, що негараздів тут дуже багато. Зокрема, спеціалісти відділу екологічного контролю біоресурсів та природно-заповідного фонду державної екологічної інспекції в Черкаській області зазначають, що перевіряти стан внутрішніх водойм дуже дорого і... нікому. У згаданому відділі працює всього шість осіб, з них лиш два фахівці займаються проблемами водних ресурсів. Ясна річ, що перевірити хоча б якусь частину водного дзеркала області їм не під силу. Виїжджають лише на скарги чи коли трапиться якась надзвичайна подія.

Власне, надзвичайний стан не тільки з якістю, а навіть із наявністю будь-якої води відчувається у сільській місцевості дедалі гостріше. Особливо останніми роками, коли у спекотні літні місяці пересихають малі річки, міліють криниці та колодязі. Тому нині, як ніколи, внутрішнім водоймам потрібно приділяти максимум уваги: оберігати їх від забруднення, розорення, хижацького ставлення до рибних ресурсів.

У цій справі своє слово повинні сказати депутати сільських рад, територіальні громади сіл, котрим належать водні об’єкти населеного пункту. Тільки активними зусиллями всіх односельців, їх бережливим і дбайливим ставленням до водойм, яблуко розбрату перетвориться на спільне добро, на так необхідний нині резерв поповнення запасів життєдайної вологи.

Черкаська область.