Не так важливо, звідки з’явиться інвестор. Головне, щоб він був

Створення системи із залучення інвестицій розпочалося з організації регіонального агентства, яке впритул зайнялося вивченням проблем інвестиційної політики: чому не виходить, де слабкі сторони й на що варто насамперед звернути увагу. У підсумку агентство стало одним з головних об’єктів інвестиційного клімату. В 2010 році область провела перший інвестиційний форум, до якого готувалася дуже ретельно й серйозно. Луганський бізнес постарався показати всі свої привабливі сторони для вигідного вкладення закордонного капіталу, зацікавити інвестора умовами і можливостями, що відкриваються. Протоколів намірів було підписано чимало, але активно процес пішов не так, як задумували. Хоча в той рік в область зайшло вже понад 40 млн. доларів інвестицій, що не могло не радувати. Одним із найпотужніших спільних проектів виявився проект «Агромісто», який інвестують поляки.

— Сьогодні ми готуємо третій інвестиційний форум, у якому візьмуть участь представники багатьох країн, — розповідає заступник директора агентства регіональних інвестицій Юрій Атюшкин. — Хочу зазначити, що до нас приїздять не тільки інвестори, а й люди, які збирають інформацію: як реально може допомогти облдержадміністрація, наскільки вона в цьому зацікавлена. Керівники області завжди відкриті для таких зустрічей. Сьогодні ми намагаємося налагодити зв’язок з Іраном, Францією. З ними розглядається кілька цікавих проектів.

Слід зазначити, що агентство відстежує лише ті інвестиційні проекти, які йдуть через нього, а деякі заходять в область самостійно. У кожному разі це показує, що область відкрита для інвестицій і створює для них усі умови. Наприклад, у кожному місті та районі місцева влада відрегулювала земельні питання, виділила спеціальні промислові майданчики, які можуть залучити інвесторів. Сьогодні їх близько 60, причому окремі сягають 100 гектарів землі. Під промислове виробництво, сільськогосподарське чи, можливо, для створення комплексу сфери послуг. Оформлення земельної ділянки багато не коштує, її орендна плата взагалі символічна. Кожний місцевий орган влади зацікавлений в тому, щоб на його території відкривали виробництва, створювали нові робочі місця. Отож орендна плата для інвестора досить приваблива. Зрозуміло, що його насамперед цікавлять території, розташовані ближче до великих центрів, де є інфраструктура, робоча сила. Скажімо, Луганськ, Алчевськ та інші міста, однак це не означає, що немає перспективи у районів. Третій міжнародний інвестиційний форум, який відбудеться у жовтні, саме й ставить завдання залучити інвестора в аграрні регіони області.

За великим рахунком, для луганчан немає різниці, звідки прийде інвестор — з далекого чи близького зарубіжжя. Головне, щоб він був. Та все-таки область здебільшого орієнтується на західного партнера, в якого ширший спектр можливостей — вільні кошти, лізингові, кредитні схеми тощо. Вигідним партнером залишається й сусідня Росія, але таких преференцій, як Захід, вона запропонувати поки що не може. 

Працювати з інвестором не просто. Негативну роль у партнерських відносинах може зіграти навіть, здавалося б, незначний нюанс. Незначний для нас, але не для інвестора.

Кілька років тому в область зайшла фірма «Нокія», яка планувала на базі Стахановського заводу технічних вуглеців створити виробництво з виготовлення шин. Компанія ретельно проаналізувала ринок і побачила, що її продукція займає понад 70 відсотків ринку України. На той момент «Нокія» мала своє виробництво в Санкт- Петербурзі, але транспортні витрати й мито під час доставки продукції на український ринок значно підвищували її вартість. Власники «Нокії» підрахували: оскільки вони стають монополістами ринку шин в Україні, отже, шкурка вичинки варта, завод будувати вигідно. Вони приїхали на Луганщину, подивилися майданчик, на якому збиралися споруджувати завод, і на зустрічі із главою облдержадміністрації підтвердили свої наміри подальшої співпраці. Інформація про те, що «Нокія» відкриє в Стаханові нове виробництво, стала надбанням засобів масової інформації, до того ж не лише регіональних, і це не сподобалося інвесторові. Завершилася історія тим, що «Нокія» відмовилася від свого проекту. Цей випадок став уроком для луганчан, тому сьогодні деякі проекти просто не розголошуються.

Звичайно, питання гласності не є основною причиною, з якої наміри західних інвесторів закінчуються для області небажаними результатами. Є серйозніші причини, які від області не залежать. Це передусім висока вартість проекту й досить тривале затвердження на рівні різних інстанцій. Наприклад, розробка техніко-економічного обґрунтування овочесховища коштує понад 5 млн. гривень. Вносить свої небажані корективи й українське законодавство.

Інвестор вкладає гроші в країну, яку, по суті, не знає. Ні менталітету, ні мови, ні умов, ні правил гри, тому несе додаткові ризики. Логіка підказує, що якщо людина несе певні ризики, то вона повинна мати вигідні пільги. На жаль, Україна протягом тривалих років не дає таких преференцій. Але ситуація обіцяє змінитися на краще. У серпні народні депутати в другому читанні ухвалили закон про інвестиційну політику. У разі ввезення обладнання, яке не виготовляють в Україні, інвестор звільняється від ввізного мита, ПДВ, а при інвестиціях понад 50 млн. доларів зменшується податок на прибуток на кілька років. Одне слово, є механізми, які мають зацікавити інвесторів. Крім того, інвестиційній політиці на місцях заважає наявність безлічі дозвільних документів. Хоча за останні два роки їх кількість зменшилася, все-таки проблема продовжує існувати.

Ще одна причина низької активності інвесторів — ментальність луганських підприємців. Вони остерігаються працювати із чужими грішми через острах втратити свій бізнес. Є приклади, коли підприємство стоїть, але його власник не хоче співпрацювати з інвестором, віддати частину бізнесу партнерові навіть на вигідних умовах. Як у тому анекдоті: одне яблуко з’їм, а інші понадкушую. В області намагаються змінити таке ставлення, ґрунтуючись на позитивних прикладах і працювати з підприємцями більш тісно. Для цього створено «Золоту сотню», до якої сьогодні входить близько 60 бізнес-структур. Агентство регіональних інвестицій допомагає членам «сотні» у розв’язанні окремих проблем і скорочує шлях до взаєморозуміння з інвестором. Напряму західному партнерові, буває, важко достукатися до керівника, а за допомогою агентства спілкування стає доступнішим.

Юрій Атюшкин вважає, що на Луганщині сьогодні вигідно вкладати гроші в розвиток сільського господарства. Багато в чому це пов’язано з проектом «Агромісто», який втілюють в Лутугинському районі. Це реальний і показовий проект, який служить для області своєрідною рекламою вдалого інвестування. Вважається, що таких проектів в Україні поки що немає. Це буде оптовий центр із овочесховищем, переробкою й центром логістики. Як кажуть, «три в одному». Овочесховище займатиме 2 гектари землі й розраховано на зберігання 10 тис. тонн овочів. Такої кількості овочів і фруктів область поки що не має, отже, влада всіляко заохочує сільгоспвиробників зайнятися виробництвом городніх і садових культур. Свої сади в області майже загинули, яблука везуть із Польщі. Але західному інвесторові вигідно вирощувати фрукти за своєю технологією на Луганщині, щоб знизити витрати на транспортування й мито. Деякі місцеві фермери вже виявили бажання займатися садами, а агентство регіональних інвестицій готує підґрунтя для об’єднання таких фермерів, щоб їхня діяльність була продуктивнішою та вигіднішою. Наприклад, у плані розподілу повноважень, цінової політики, роботи без посередника, чи будівництва овочесховище для своїх потреб. Для жителів Станично-Луганського району, що мають великий досвід у вирощуванні полуниці, запрошують поляків, які допоможуть їм поставити їхній невеликий бізнес на промислову основу. З другого боку, є знову-таки інтерес з боку поляків у будівництві об’єктів переробки фруктів і ягід — виготовлення соків, заморожування, сушіння тощо.

На запитання про те, чи інвестують самі луганчани в економіку свого регіону, поки що відповіді немає. Такої статистики в області не ведуть. Але є інші дані, які побічно підтверджують, що місцеві інвестиції все-таки оптимізують виробництво. Як було зазначено, останнім часом багато інвестицій надходить із Кіпру.