Дмитро Родіонович Начев, котрий у 1878 році заснував у місті Болград першу земську лікарню та амбулаторію при ній, зажадав від місцевої влади відкрити при лікувальному закладі палату для туберкульозно-легеневих хворих. Підстави для цього лікар Начев мав переконливі: на околицях міста і в самому Болграді бушував туберкульоз, який не щадив ні дорослих, ні дітей. Завдяки самовідданій цілодобовій праці земських лікарів епідемію туберкульозу вдалося зупинити й почати планомірне лікування недуги.

А в 2014 році чиновники від медицини, яких, на диво, підтримують і лікарі, вимагають провести «ампутацію» центральних районних лікарень у Болградському, Кілійському і Котовському районах Одеської області. 

Що сталося через 136 років після відкриття протитуберкульозного відділення в Болграді? Підступна хвороба була переможена? Звичайно, ні. У 2013 році, як випливає з інформації головлікаря Болградської ЦРЛ Олега Козака, захворюваність на туберкульоз у районі зросла на 14 відсотків. Причиною рішення про згортання протитуберкульозної допомоги в Болградському районі послужив директивний лист начальника управління охорони здоров’я Одеської облдержадміністрації Володимира Полясного «Про оптимізацію ліжкового фонду спеціалізованих протитуберкульозних установ та оптимізації лабораторної мережі з мікробіологічної діагностики туберкульозу в Одеській області».

Намір чиновників закрити протитуберкульозне відділення спричинив потужну протестну хвилю в Болграді. Була створена ініціативна група з порятунку відділення. Її очолили Марія Кохненко і В’ячеслав Мумжиєв. Марія Іванівна свого часу лікувалася в цьому відділенні від туберкульозу, 20 років пропрацювала в клінічній лабораторії ЦРЛ. Їх підтримали сотні мешканців районного центру, і така реакція населення зупинила місцеву владу перед ухваленням рішення про закриття відділення.

Щорічно в ньому отримують лікування 85 осіб, які в через специфіку захворювання становлять небезпеку для оточуючих. Нинішнього року в районі зареєстровано 32 випадки вперше виявленого активного туберкульозу, що на 23 відсотки вище торішнього показника. Середній епідеміологічний рівень захворювання становить 80 осіб на 100 тисяч населення (показник по Україні — 50 осіб).

Є й інша медична статистика, що свідчить про стійку динаміку зростання захворюваності. Проте другий рік поспіль з Одеської облдержадміністрації чути грізні окрики про необхідність оптимізації, тобто закриття туберкульозно-легеневого відділення Болградської ЦРЛ.

Думки медичних чиновників і мешканців району стосовно закриття відділення діаметрально протилежні.

Олег КОЗАК, головний лікар ЦРЛ:

— Відділення розташоване в пристосованому приміщенні, не відповідає сучасним вимогам і є місцем, де створюються ідеальні умови для формування медикаментозної стійкості мікобактерій. Не уявляється можливим розподілити потік хворих із різними типами медикаментозної стійкості до збудника туберкульозу таким чином, щоб хворі із заразними формами цього захворювання, мультирезистентним туберкульозом були відділені від інших хворих (спільні їдальня та коридор, один процедурний кабінет). Відсутня приточно-витяжна вентиляція. Через недостатнє фінансування не уявляється можливим забезпечити в повному обсязі хворих і медичний персонал засобами індивідуального захисту. За останні три роки занедужали три медичні працівники протитуберкульозної служби району. У ЦРЛ немає томографа, бактеріологічної лабораторії.

Юрій ЦВІГУН, начальник відділу охорони здоров’я Болградської районної державної адміністрації:

— Відповідно до листа управління охорони здоров’я Одеської облдержадміністрації протитуберкульозне відділення пропонується скоротити. Це не означає, що кількість медперсоналу буде зменшено, а лікування туберкульозу зупинено. Відділення планується реформувати в амбулаторно-поліклінічну протитуберкульозну службу. Скорочено буде ліжко-місця, тобто хворі не перебуватимуть на стаціонарному лікуванні. Після обстеження й виявлення захворювання їх спрямовуватимуть до Одеси. Передбачено закупівлю спецавтобуса для траснпортування туди хворих. Сподіваємося, що 150 тисяч гривень для придбання автобуса буде виділено з районного бюджету. Строки закриття протитуберкульозного стаціонару не обговорюють та й саме рішення ще не ухвалено: над цим питанням працює спеціальна група з медиків і депутатів районної ради.

Марія ГАЙДАРЖИ, голова Болградської районної ради:

— Депутати районної ради створили робочу групу з вивчення ситуації з можливим закриттям протитуберкульозного відділення в ЦРЛ. Ситуація, скажемо так, неоднозначна. З одного боку спостерігається тривожна картина зі станом захворювання туберкульозом. З другого — ми не можемо ризикувати здоров’ям медичного персоналу, що обслуговує таких хворих. Три випадки захворювання медиків за останній час — це тривожна цифра. Однозначно: з плеча рубати й приймати жорсткі рішення наші депутати не будуть.

А що говорить закон?

23 лютого 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію установ охорони здоров’я. Закон невеликий за обсягом, у ньому лише дві статті. У першій ідеться про те, що 

мораторій забороняє «реорганізацію установ охорони здоров’я, що призводить до зміни їх головного призначення або скорочення кількості працівників і зменшення кількості ліжко-місць».

Ці норми закону потрібно не трактувати, а виконувати. Це — аксіома успішної діяльності будь-якої гілки влади. Тобто цей закон має верховенство над виданим раніше наказом МОЗ №584 від 10.07.2013 р. і наказом управління охорони здоров’я №66 від 10.02.2014 р. Природною реакцією чиновників від медицини повинно стати виконання цього закону, а не коментування його доцільності.

Але скасувати всі попередні рішення й накази про реорганізацію протитуберкульозного відділення Болградської ЦРЛ мало. Від такого скасування якість лікування хворих не поліпшиться. І, здається, правильним кроком має стати зміцнення матеріально-технічної бази відділення, придбання нових приладів та устаткування для лікування, облаштування приточно-витяжної вентиляції у приміщенні, придбання індивідуальних засобів захисту для медперсоналу (хірургічні маски та респіратори з гепафільтрами), облаштування спецїдальні для туберкульозників.

Це програма, розрахована на кілька років. Здійснити її — отже, підвищити якість лікування й зупинити зрештою наступ палички Коха на Болградський район.

...Старша медична сестра відділення Наталя Кузьміна працює із заразними хворими 17 років. За цей час усіляке траплялося. Але відділення не розсипалося, а функціонує. Вона показала мені своє господарство — палати чисті й затишні, ліки для лікування хворих є в достатній кількості, у наявності всі апарати, справно працює стаціонарна кварцова лампа для знезараження повітря в приміщенні.

Довідавшись про мету приїзду журналіста, до мене підходили хворі й просили допомогти зупинити знищення відділення боротьби з легеневим туберкульозом. І головний мотив прохання був такий: без домашнього харчування, свіжих фруктів із власного городу нам не вижити. Ми не витримаємо 300 кілометрів шляху до обласного центру. Далека дорога, жахливий її стан призведуть до того, що ми нікуди не поїдемо, а вмиратимемо від сухот удома. Цього хочуть і домагаються медичні чиновники?

Одеська область.

Фото надано автором.