Традиційний обласний фестиваль народної творчості, історії та побуту «Красносільські вітряки» знову зібрав чимало люду у Красносіллі Гощанського району. І знову — біля столітнього млина. На святі, як зазвичай, розгорнуті експозиції самобутніх майстрів, лунають пісні, жарти, влаштовуються танці, забави.
Ще дорогою до Красносілля зустрічаємо тудорівських газдів.
— Куди поспішаєте? — запитали, споглядаючи на їхнє колоритне вбрання та реманент, які вони прихопили із собою.
— До млина, — посміхаються. — Їдемо у Красносілля зерно молоти на борошно.
За традицією ще до початку святкового дійства поблизу вітряка, якому вже понад сто літ, встановлюються сільські курені, які пахощами вишуканих страв за старовинними рецептами ваблять гостей фестивалю. І кожна сільська громада намагається вирізнитися із загалу не лише вишуканим меню, а й дотепними розвагами.
Представили свої вироби й різьбярі, ковалі, вишивальниці. Багато люду, приміром, зібралося біля коваля Максима Марчука із села Воскодави, аби помилуватися його металевими трояндами, підсвічниками, підковами на щастя. Чимало шанувальників і у Леоніда Гринбокого із Рівного, писанки якого нині в колекціях Леоніда Кравчука, Віктора Ющенка, футболістів Андрія Шевченка, Сергія Реброва, Олександра Шовковського...
І яке ж свято без пісні? Громаду звеселяли народний аматорський хор «Барви» із села Чудниця Гощанського району, інші самодіяльні колективи та окремі виконавці Рівненщини. А візник в українському костюмі запрошував прокататися селом на возі і підвезти до велетенського казана, в якому вже парував куліш...
Гоща
Рівненської області.
На знімку: момент фольклорного свята «Красносільські вітряки».
Фото автора.
