Як відомо, минулого тижня Рада ООН із прав людини схвалила резолюцію про захист прав журналістів і закликала уряди всіх країн гарантувати безпечні умови для роботи працівників мас-медіа та проводити незалежні розслідування вбивств і насильства, скоєних проти тих, хто жертвує своїм життям і здоров’ям, виконуючи професійний обов’язок.
Звичайно, такий документ — річ важлива і, мабуть, актуальніша, ніж свого часу роман Максима Горького «Мать» для пробудження революційної свідомості в пролетаріату. Однак резолюція, як кожен «папір», — не надто надійний шолом для захисту голови від битки, кулаків чи інших «тупих предметів», з якими на вулиці чи просто біля під’їзду чатують на «археологів» гострих тем. Принаймні поки що. І принаймні в Україні...
Однією з найболючіших точок (часто в прямому значенні цих слів) є зацікавленість колег земельними оборудками, зокрема в Києві та Київській області. Нещодавно висвітлення зловживань під час розподілу ділянок «Біличанського лісу» біля пристоличного селища Коцюбинського, яким прицільно зайнялася журналістка телеканала СТБ Ірина Федорів, коштувало їй добрячого удару по нервах. Уночі, розповідає вона, їй зателефонував невідомий «добродій» і порадив більше часу проводити з родиною, а не пхати свого носа, куди не треба. Цей «прихильник» сімейних цінностей натякнув Ірині, що вона стоїть на дорозі в людей, які мають «багатомільйонні інтереси», а отже, в її інтересах власних «краще зупинитися».
Звернення і самої журналістки, і телеканала СТБ до правоохоронних органів начебто поки що «зупинило» погрожуючого. В результаті оперативно-розшукових заходів його ім’я встановили, і нині правоохоронці намагаються визначити, з ким він може бути пов’язаний. Хоча, як на скептичний погляд автора, підкріплений практикою, ці намагання, навіть у разі успіху, навряд чи відіб’ють інтерес у певних осіб до багатомільйонного куша. Якщо не під Коцюбинським, то в іншому місці...
Трагічніше завершилася «земельна» тема для журналіста програми «Гроші» на «1+1» Дмитра Волкова. Минулої середи йому завдали тяжких травм: струсу мозку, перелому щелепи, множинного забиття. Нині Волков перебуває в лікарні. Як розповідають колеги і сам потерпілий, його «вели» з роботи додому. Він це помітив і вирішив змінити звичний маршрут, однак дорогу перегородив якийсь чоловік, і після «вступного слова»: «У Вишгород ти більше не поїдеш» — сильно вдарив по голові. Непритомному журналістові перехожі викликали «швидку»...
Чому Волков мав стати «персоною нон ґрата» у мальовничому Вишгороді? Як стверджує керівник департаменту журналістських досліджень «плюсів» Максим Шиленко, «...це показова історія. Нас намагаються зупинити, Дмитро справді розробляє тему про незаконний розподіл землі під Вишгородом. І в нас уже є документи, які створять проблеми для багатьох, причетних до цього процесу».
Між тим міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко заявив, що цю справу взяв під особистий контроль: «Ви знаєте мою позицію: надавати будь-яку допомогу журналістам... І ми проведемо повне і всебічне розслідування цієї справи...»
Позиція похвальна. Як і оперативне реагування підлеглих пана Захарченка на ці випадки насильства. Однак знову ж таки не зникає крамольна думка. Якщо правоохоронні органи не «помічають» численних земельних оборудок та нічого «не знають» про нахрапистих «колекціонерів» незаконних мільйонних статків і цим мусять займатися ЗМІ, то захист прав журналістів може звестися всього-на-всього «до особистого контролю» і обіцянок «всебічного розслідування»...
