Як уже розповідав «Голос України», настоятелю Києво-Печерської лаври владиці Павлу (Лебедю) та благочестивій братії монастиря доводиться возносити молитви до Господа, наче першохристиянам у поганському Римі: їхньому спілкуванню із Всевишнім заважає розташована поряд лікарня. Ця протиприродна, за словами намісника Лаври, ситуація змушує їх просити прощення в Господа паралельно з озиранням довкола, чи немає поблизу «хворих на небезпечні захворювання». Ситуація справді не вкладається в логіку: це озирання якось не в’яжеться з біблійними розповідями про Ісуса Христа, який не цурався прокажених. У контексті такої протиприродності починаєш мимоволі замислюватися, до якого Господа моляться в Лаврі й чи справді за її мурами є той «центр вселенського православ’я», про який із гордістю каже її настоятель.

Днями владиці знов довелося озиратися на всі боки. Щоправда, цього разу на нього чатували не підступні пацієнти з віртуально «вірусним диханням», а... журналістка «Кореспондента» Ксенія Карпенко із вмонтованим у телефон диктофоном. Цей неосвячений церквою мирський атрибут у руках представниці ЗМІ подіяв чомусь на митрополита, наче хрест на прихильника Тори. Хоча, скоріше, справа не в апараті, а в запитаннях, з якими Ксенія звернулася до владики.

Як оповідає сам настоятель у заяві, розміщеній на офіційному сайті Лаври, «журналіст поставила мені запитання: «Скажіть, де Церква бере гроші?». Я відповів, що не уповноважений від імені Церкви обговорювати з нею цю тему. Тоді журналістка заскочила в мою машину. Я намагався перешкодити цьому, внаслідок чого вона подряпала мені руки, потім почала битися... Крайньою зухвалістю після всього, що сталося, стали слова журналістки, звернені до мене: «А де ваше смирення?»...

Утім, як виявилося, владика Павло зопалу применшив свої травми. Наступного дня у прямому ефірі на телеканалі «Україна» він ретельніше перерахував фізіологічний результат нападу журналістки: «За що вона мені вкусила чи подряпала палець, він опух, і розбила ногу, а в мене діабет»...

Одне слово, травмований морально і фізично священнослужитель не хоче спілкуватися з такими журналістами, яких навіть не хоче називати своїми іменами. Але, згадавши про ще одну зухвалість співробітниці «Кореспондента» (фотографувала через двері, як святкує свій ювілей отець Віталій), ім’я все-таки підібрав: «Шавка, інакше не назвеш...».

Ведучий програми, ризикуючи й собі нарватися на «церковне ім’я», все ж поцікавився, звідки у слуг Господніх стільки дорогих речей. «Будьте ви людьми — і у вас буде...».

Достойна відповідь проповідника християнських цінностей! Очевидно, відомий постулат: «...Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти (Євангелія від Св. Матвія 19.24)», — на території Лаври відмінили як архаїзм, і «люди», які показово б’ють поклони паралельно з розбудовою резиденцій, ресторанів і церковних палат, переконані, що Боже Царство гарантоване їм, як набуті земні блага, у довічну приватну власність.

Справа навіть не у конфлікті, хто кому що вкусив чи куди пропав телефон. Сибаритство — потяг до коштовних речей, дорогих автівок (можливо, розкішний Мерседес владики і спричинив цікавість журналістки до фінансового становища церкви?), неприхована самозакоханість вже давно стали буденними атрибутами багатьох «слуг Господніх»... Все це дико розходиться з фарисейськими закликами до смиренності та благочестя, відштовхує парафіян від церкви, яка замість осередку духовності перетворюється на бізнес-холдинг, а душпастирі — на вправних топ-менеджерів, які використовують свій сан для ще більшого збагачення...

Ксенія Карпенко, якій доручено було підготувати матеріал про розкіш священнослужителів, у заяві до міліції стверджує, що настоятель Лаври заломив їй руки, коли вона прийшла по коментар, і відібрав телефон. Його досі не повернули. «Комсомольська правда в Україні» розмістила фото (ще більше їх на сайті «Кореспондента»), що підтверджує сказане журналісткою. Ще одну заяву — про перешкоджання професійним обов’язкам — Ксенія збирається подати до прокуратури.

Владика також поклався на «волю» правоохоронців. Навіть більше. «Я звертаюся до Президента, Голови Верховної Ради із проханням, урешті-решт, прийняти якісь заходи щодо божевільних журналістів. Підкреслюю, до божевільних журналістів — не до всіх. Якщо у нас діється таке беззаконня, потрібно наводити порядок» (із заяви на офіційному сайті Лаври).

«Порядок» вже намагаються наводити. Божевільним чи наклепником, за бажання, можна без особливих проблем оголосити кожного, хто восхваляє не дуті ореоли, а ставить зухвалі запитання: «Звідки?». Вони створюють для «людей» і в рясах, і у брендових світських костюмах дискомфорт, але дуже важливі для суспільства...

Довідково

Протоієрей Георгій Коваленко, глава Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ МП, в коментарі «Комсомолці» висловив думку церкви з приводу конфлікту: «...Кожний, хто бачить чужі гріхи, повинен подивитися на себе. Звичайно, священнослужитель має бути зразком і прикладом для всіх. Але і він не застрахований від гріха. А для того, щоб вказати йому на помилки, існує священноначаліє — Блаженніший митрополит Володимир і Священий синод».

«А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: «рака», підпадає верховному судові, а хто скаже «дурний», підпадає геєні вогненній (Євангелія від Св. Матвія. 5. 22)» (рака — нікчемний, блазень).

Під час інциденту.

Фото з сайту http://ua.korrespondent.net/