Один ветеран нещодавно у листі до редакції написав: «Чого тільки я не пережив на своєму віку!.. Залишилося ще пережити хіба що реформу ЖКГ!». У Полтаві вона триває фактично вже чотири роки. Звісно, як це часто-густо буває серед наших реформаторів, спершу вибрали найпростіший шлях — підвищити тарифи. Ухвалили навіть відповідне рішення міськради, але згодом довелося рішення скасувати. Проте в березні нинішнього року міськрада таки зважилася на кардинальний крок: змінити саму структуру ЖЕДів (житлово-експлуатаційних дільниць). У такий спосіб їх «розігнали» й утворили одне централізоване — Комунальне підприємство «ЖЕО №2».

Самі полтавці нову структуру, схоже, ще не оцінили. З одного боку, кажуть, що стало краще, коли все вирішується в одній установі, комплексно, а з другого, мовляв, колишні ЖЕДи були «під боком», а тепер багатьом мешканцям, у разі чого, треба їхати через усе місто до централізованого...

— Суть реорганізації полягала у зменшенні адміністративних витрат, більшість із яких становили зарплати керівників, витрати на утримання приміщень тощо, — каже начальник управління житлово-комунального господарства Полтави Сергій Синельник. — У середньому на такі потреби витрачали близько 50% від усіх надходжень. Звичайно, повністю відмовитися від керівних посад ми не могли, а тому й функцію контролю за комунальним господарством міста довірили КП «ЖЕО №2».

Так, лише на адміністративних приміщеннях ЖЕДів (офіси, підсобки, допоміжні споруди, майстерні, гаражі) вдалося зекономити майже 700 тисяч гривень на рік. Завдяки цьому, мовляв, дещо поліпшили і матеріальний стан підприємства, а частину заощаджених коштів пустили на зарплати, а також ліквідували заборгованість.

Однак самі працівники не скрізь і не завжди поділяють оптимізм керівництва. 

Цими днями з роботи звільнилася навіть «Пані Грація» Оксана Кисла. Чому «Пані Грація»? У березні в місті з помпою провели конкурс краси серед двірничок — «Пані Чистота», в одній із номінацій якого й перемогла Оксана. Однак навіть почесний титул не втримав її нині на роботі.

— Раніше я працювала на 2,5 дільниці й отримувала 2,4—2,5 тис. грн. зарплати, але з першого серпня всіх перевели на бригадний метод, і тепер в усіх ставка — 1,2—1,7 тис. грн., як майстер вирішить, — розповіла Оксана Кисла. — Додали коефіцієнт трудової участі (це прибирання незакріплених ділянок), але колишньої зарплати це не компенсує. Можливо, я б все одно працювала, якби після відпустки не сказали, що маю переходити на іншу дільницю. А я мати-одиначка, у мене троє дітей, і раніше я працювала неподалік дому: і діти на виду, бо школа поруч, і я сама взимку могла погрітися. А мене, не порадившись, перевели на іншу дільницю. Сказали, що в бригаді повинно бути шість людей, а я, сьома, виявилася зайвою. І ніхто нічого не пояснив і претензій не висловив, бо я працювала добре. Не стерпіла до себе такого ставлення, неначе витерли об мене ноги, і подала на звільнення за згодою сторін.

Інші двірники теж засвідчують, що тепер умови праці — не мед. Звільняється здебільшого молодь, а залишаються ті, кому діватися нікуди, — люди передпенсійного віку, яким, попри реформу, треба ж якось допрацьовувати до пенсії...

Керівництво погоджується: проблема справді існує, однак іншого виходу як підвищення тарифів поки що не бачать. Мовляв, у Полтаві вони й так значно нижчі, ніж в інших містах України. У Кременчуці, наприклад, послуга з прибирання прибудинкових територій коштує 34 копійки за квадратний метр, у Харкові — 58, а в Полтаві — лише 17.

Але ж усім зрозуміло, що на підвищення тарифів ніхто нині не піде. Принаймні до виборів. Про це сказав нещодавно у тому ж Харкові і Віктор Янукович. Отже, комунальникам варто чекати кращих часів для «оптимізації тарифної політики». Та чи не розбіжаться до того часу двірники у самій Полтаві?