Спиною до мети, або Дещо про складові поточної стабільності

Нищівні результати промвиробництва збіглися в часі з розгромною поразкою столичного «Динамо» в Лізі чемпіонів. Аналогії спадали на думку самі по собі, бо напередодні в одному інтерв’ю головний тренер Юрій Сьомін повідомив, що команда прагне грати за прикладом грандів європейського футболу. Не менш амбітні плани і в нашого уряду, який, якщо вірити, прагне управляти країною як гранди європейської економіки. Говорять урядовці так само красиво, а грають так само кепсько, як столичні футболісти. Незначний приріст ще демонструють галузі, пов’язані з видобутком сировини та розподілом електроенергії, газу та води. Але це ніщо проти падіння машинобудування в серпні з 7,4 до 13,7 відсотка, у металургії — з 8,6 до 12,5, в будівництві — з 6,6 до 8, в сільському господарстві — з 4,2 до 5,5 відсотка. Випуск продукції скорочується третій місяць поспіль, що свідчить про стагнаційні процеси, які обіцяють передусім скорочення товарної пропозиції. На продовольчому ринку — в тім числі. А це може потягти за собою зростання споживчих цін і розкрутити ажіотажний попит. Гіркий досвід боротьби з товарними шоками — згадайте гречку! — мають усі без винятку колишні уряди.

Погіршення виробництва може загострити ситуацію на ринку праці. Адже падаюча промисловість не матиме замовлень, а не буде роботи — то не триматимуть на робочих місцях і працюючих.

Промислове падіння псує бюджетне прогнозування, оскільки обіцяє колосальний недобір податків на прибуток підприємств і ПДВ, державних доходів. Що менша товарна пропозиція, то менші відрахування до бюджету для утримання соціальної сфери країни. А ще не забувайте про мільярди втрачених у наступному році податків, які стягувалися авансом в рахунок майбутніх періодів. І про неврахований дефіцит НАК «Нафтогаз України». Без цього, вважає народний депутат від БЮТ Сергій Терьохін, проект бюджету на 2013 рік, який пішов на доопрацювання, спирається на фіктивні макропоказники і має примарну різницю між доходами і видатками. Експерти такої само думки.

У футболі наші нападники грають здебільшого обличчям до своїх воріт, а європейські — до воріт суперника. У нас функціональні методи управління економікою розглядають як райські кущі для обраних компаній, галузей, територій. В Європі — як робочий майданчик для усунення будь-яких міжрегіональних або міжгалузевих диспропорцій, пов’язаних чи то з сировинними ресурсами, чи то з енергобалансами, чи то з купівельною спроможністю громадян. Ми кажемо: найбільшу заробітну плату платять у Києві, а їхні рейтинги — що за купівельною спроможністю столиця пасе задніх в Європі.

За вісім місяців, як повідомив Прем’єр-міністр Микола Азаров, зростання валового внутрішнього продукту вповільнилося до 1,5 відсотка. На його думку, причина такого вповільнення полягає в рецесії, яка спостерігається в низці країн, дорогих енергоносіях і боргах, які спостерігаються у нас.

Два слова про борги. Станом на 1 липня, валовий зовнішній борг країни зріс на 2,2 відсотка, до 129 мільярдів доларів США, що становить 74 відсотки від ВВП. Про це повідомив начальник Управління методології, аналізу та прогнозування платіжного балансу НБУ Сергій Ніколайчук. За його словами, триває тенденція скорочення рівня боргу по відношенню до ВВП. Слава богу, звичайно. Але річ у тім, що країна має вкрай обтяжливу частку коротко-строкових платежів за своїми боргами. Це ще одна причина, чому експерти вважають надміру оптимістичними бюджетні розрахунки. Уже наступного року доведеться сплатити за боргами на 2 мільярди доларів США більше, ніж нинішнього. І ще невідомо, за яким курсом долара США.

Остання заява глави ФРС США про початок третього раунду програми з викупу боргових паперів, які випускалися для реструктуризації іпотечних кредитів, свідчить про масовану емісію американських грошей. І це, звісно, знецінить боргові зобов’язання США. Ми не можемо не зважати на той факт, що 72 відсотки зовнішніх боргів України — в американській валюті. Її емісія гіпотетично сприятиме нашим експортерам, які нарощували борги цього року найактивніше. Вона прислужиться уряду, який позичає, обслуговує борги і несе відповідальність за стан торговельного балансу країни. (Як тут не вітати візит глав Мінфіну і Нацбанку у штаб-квартиру МВФ!)

Але що американська роздруківка принесе пересічним українцям? Щонайперше дорогий для гаманців імпорт товарів та енергоресурсів. Цілком логічно очікувати на зменшення депозитних ставок за валютними депозитами, адже банки будуть змушені зважати на нові ризики. І не варто очікувати курсової стабільності.

Але до виборів курсова стабільність залишиться непорушною. Судячи з того, що законодавці звітного тижня благословили ходіння в народ електронних засобів платежу, а Нацбанку передали право обмежувати розрахунки готівкою, нас продовжують переконувати, що не в грошах щастя. Показна стабільність досягається шляхом обмеження гривневої і товарної ліквідності — за рік це коштувало країні чимало мільярдів доларів США золотовалютних резервів.

Щоправда декого переконувати в тому, що не в грошах щастя, не треба. Бізнесмен Дмитро Фірташ перебрав у власність (зусиллями наближеної до себе компанії «Газтек») вже 13 газових активів від початку серпня — цього разу у вигляді 23,4 відсотка акцій «Волиньгазу» і 23,989 відсотка акцій «Кримгазу».

Приватизаційні конкурси цієї осені, схоже, остаточно відволікли від проблем, пов’язаних з промисловим виробництвом. В об’єднанні «Металургпром» розповідають, як «Укрзалізниця», прагнучи витіснити з ринку приватні піввагони, безапеляційно і без будь-яких попереджень заборонила їх приймати для перевезень на Донецькій залізниці в напрямку Дніпровської. Інакше кажучи, залізничники поставили під загрозу не тільки вантажопотік, а й виробничий процес на металургійних комбінатах. От і здогадайтесь, як вони спрацюють у вересні.

Якщо в такий спосіб «Укрзалізниця» вирішила показати, що не збирається приватизовувати свою галузь, то вона досягла зворотного ефекту: такі рішення не прояснюють, а затуманюють політику відомства, не згортають, а посилюють протестні настрої проти роздержавлення транспортної монополії.

Тепер поміркуймо. Якщо металургійний сектор формує четверту частину валової доданої вартості країни, яка потрібна для прожиття останньої, то, фігурально кажучи, чи не забиває цвях «Укрзалізниця» не тільки металургам? А якщо цього не бачать управлінці, які відповідають за економічні прирости, то чи не просуваємося ми до мети спиною? Як «динамівські» нападники до воріт суперника?