вимушений був подолати 45-річний мешканець Миколаєва, котрий з дружиною приїхав у Бериславський район Херсонщини погостювати. Відпочиваючи на березі Дніпра біля села Тягинка, він вирішив зайнятися підводним плаванням. Та не встиг він зануритися на пристойну глибину, як просто по дайверу... промчав моторний човен. Гвинт, що шалено крутився, перерубав чоловікові литку лівої ноги разом із кісткою, відшматував великого пальця на правій нозі, а на додачу залишив глибоку рану на стегні. Після того човен поплив далі, навіть не зупинившись... Як поранений зумів дістатися берега — він і сам достеменно сказати не може. Побачивши скривавленого чоловіка, дружина викликала «швидку». Фельдшер машини з червоним хрестом грамотно зупинила кровотечу, однак далі людину треба було шпиталізувати. І тут виникла проблема.
— Далі Берислава «швидка допомога» не повинна була їхати. Але з’явилася підозра, що в травмованого пошкоджена не тільки кістка, а й кровоносні судини. Хірурги в нас є, однак судинного немає. Дружина постраждалого зажадала, щоб його везли в Херсон. Повідомили про це адміністрацію лікарні телефоном, — пояснює заступник головного лікаря Бериславської ЦРЛ Віктор Костян.
Від села Тягинки до Херсона — понад тридцять кілометрів. Для пацієнта, вкритого кривавими ранами, кожна яма на дорозі — болісний удар. Втім, цього разу довезли...
— Хоча «швидка» спрацювала грамотно, часу було обмаль. Коли поранений потрапив до нас у реанімацію, то був у стані травматичного та больового шоку. Операція тривала близько трьох годин: ліву ногу чоловіка «зібрали по частинах», але прогноз на одужання сприятливий, і ходити він буде, — каже головний лікар комунальної лікарні імені Афанасія і Ольги Тропіних Херсона Леонід Ремига.
Тож історія начебто має обнадійливий фінал, та чи пощастить так само наступному пацієнтові, якщо знадобиться допомога судинного хірурга? У Бериславській райлікарні такого немає. Та й просто хірурги такого класу, котрі вміють бездоганно зшивати сухожилля та артерії, у будь-якій лікарні зі статусом районної на Херсонщині відсутні. Такі фахівці лише в обласному центрі працюють. А від обласного центру до деяких віддалених районів години три машиною треба їхати. І ніхто не рахував, скільки пацієнтів стали каліками чи навіть загинули через те, що задовго чекали на складну операцію або ж були визнані «нетранспортабельними». Раніше для швидкісного переміщення таких пацієнтів до стаціонару існувала санавіація. Зараз від неї залишилися тільки   спомини...
Політику комплектування кадрами райлікарень у таких великих регіонах, як Херсонщина, вочевидь треба переглянути. А не перекладати відповідальність за життя людини лише на первинну ланку першої допомоги.