Того вечора поблизу галереї «Лавра» було людно — ажіотаж викликав приїзд до Києва скандально-відомого ірландського скрипаля Найджела Кеннеді. Потрапити на його концерт для музиканта — це як виграти в рулетку. Скористатися такою можливістю не хоче тільки той, хто зроду-віку не чув скрипаля! Найдешевші квитки коштували від 100 грн., і їх блискавично не стало. Виступ Кеннеді відбувся в рамках Міжнародного фестивалю класичної музики «Chamber Musіc Sessіon—2012». Концерт почали майже на годину пізніше від запланованого, та це не охолодило публіку — градус очікування тільки підвищувався.
Все можуть королі! Коли на сцені з’явився Кеннеді, публіка зрозуміла, що король скрипки обрав для себе образ блазня. Звісно, нині, коли нашому життю найбільше відповідає жанр трагіфарсу, образ блазня — геніальне рішення. Це відображалося не лише в обірвано-чудернацькому костюмі, а й у незвичайних штукарствах на кшталт підкидання смичка і театральних розіграшів. Чого-чого, а харизми у Кеннеді не бракує — його чарівні скрипкові хуліганства, жартівлива манера спілкування з аудиторією і витівки просто захоплюють. Це додавало перчинки всьому концерту, який відбувся у форматі спектаклю за участю публіки. Образ блазня контрастує з глибиною Кеннеді як видатного скрипаля-віртуоза, неординарного інтерпретатора класики, хоча і не видається неприродним для його особистості. Тому Найджел Кеннеді і його творчість викликають протилежні оцінки у мистецтвознавців, музикантів та любителів музики — від захоплення до повного неприйняття.
Класична частина програми включала сонати і партити для скрипки соло Й. С. Баха. Кеннеді зіграв їх з такою незаперечною майстерністю, що придиратися могли хіба що відверті сноби і скептики.  У кінці відділення прозвучала композиція-парафраз на Концерт Й. С. Баха для двох скрипок ре мінор, виконана в манері джазового музикування з відповідним ансамблем. Кеннеді досконало володіє мистецтвом віртуозної імпровізації, і це створює відчуття щойно народженої музики. Скрипалю вдається легко поєднати класичну основу з джазовою манерою виконання, стилем фольк з мотивами ірландського рілу. Відчувається, що для музиканта національний ірландський танцювальний фольклор — рідна стихія. У перервах між номерами Кеннеді розбавляв серйозність класики легкими імпровізаційними награваннями-налаштуваннями.
Легка музика, пісні, балади та знаменитий «Чардаш» Вітторіо Монті звучали в другому відділенні. Їх інтерпретації вражали, з одного боку, завершеністю форми, а з другого, —  відкритістю, як це характерно для джазу. Розмаїтість музичних образів, віртуозна імпровізаційність, несподіваність модуляцій та емоційна відкритість виконавця й учасників його ансамблю (гітара, ударні та контрабас) зарядили слухачів радістю і подарували справжню насолоду. Після концерту вже не видається перебільшенням, що скрипаля називають одним з найвизначніших виконавців світу. Творчість Найджела Кеннеді переконує, що скрипкова музика не просто цікава, вона — дивовижна!
Фото Романа ВЛАСЮКА.