Олімпіада в Лондоні для Юрія Чебана стала третьою в його 26-річному житті, половину якого він займається веслуванням на каное. Дебют спортсмена з міста Южного не був удалим, у Пекіні він став бронзовим призером, а в Лондоні — переміг у перегонах на 200 метрів.

Цей тріумф Юрія Чебана дозволив українському спортсменові увійти в історію олімпіад. Річ у тім, що на 30-х Іграх уперше було включено нову дисципліну — на 200 метрів, вона замінила 500-метрову дистанцію. І першим чемпіоном, котрий здобув медаль на ній, став українець.

Чи пам’ятає Юрій день свого тріумфу?

— Пам’ятаю, звичайно, таке хіба забудеш, — розповідає він. — Погано спав, перевертався, думав про фінальні перегони, згадував пораду тренера В’ячеслава Михайловича Сорокіна, який запропонував вирватися вперед буквально з перших сантиметрів.

До дня фінальних перегонів Юрій був у фаворитах. Валентин Дем’яненко, дворазовий чемпіон світу, його основний суперник, спортсмен, який з Миколаєва переїхав до Азербайджану і виступав на Олімпіаді за цю країну, вилетів у попередньому заїзді. А Чебан упевнено виграв попередній і півфінальний заїзди.

У день фінального старту на веслувальному каналі, всупереч прогнозам, був сильний вітер. Виконуючи тренерську установку, Юрій Чебан з перших метрів почав могутньо рухатися до фінішу. Його основні суперники — росіянин Іван Штиль і литовець Євгеній Шуклін — не відставали від українця буквально кілька метрів. А потім не витримали темпу. На фініші першим був Юрій Чебан. Другим — спортсмен з Литви, третім — представник Росії. Вони відстали більш ніж на півкорпусу човна. За веслувальними мірками — це непристойно багато.

Відразу після старту Юрій Чебан був абсолютно спокійний, принаймні зовнішніх емоцій не виявляв. А чотири роки тому, в Пекіні, після завоювання бронзової медалі, він так бурхливо радів нагороді, що навіть стрибнув у воду від почуттів, що переповнювали його.

Мало хто знає, що олімпійська медаль могла в Юрія Чебана у Лондоні, як мовиться, попливти буквально з-під носа. Спортсмен замовив змагальний човен із гравіруванням у вигляді ракети від носа до корми. Спереду мало бути зображення вогню, і коли каное на швидкості виривалося з води, створювався фантастично приголомшливий ефект. Та коли його привезли до Лондона, з’ясувалося, що гравірування на ньому було, але це був зовсім інший човен — не тієї моделі й розрахований на меншу вагу. А якщо він створений під меншу вагу, то при більших навантаженнях набиратиме воду. Але завдяки керівництву збірної України човен потрібної кондиції таки доставили Чебану. Це було не його персональне каное, а судно, що було в наявності. Довелося спортсменові виступати на ньому.

Шлях до золотої олімпійської медалі в Юрія Чебана розпочався 13 років тому. Саме тоді його мама Людмила Олександрівна, що називається, за руку привела сина на веслувальний канал. До цього часу Юрій встиг позайматися балетом, боксом, ушу, відвідував заняття в гуртку декоративного мистецтва. У десятирічному віці він захворів, і мама протягом трьох років боролася за те, щоб поставити його на ноги.

У хлопчика був особливий, моторний, якщо так можна висловитися, характер — непосидючий, рухливий, енергія просто била з нього ключем. От мама і вирішила використати цю енергію сина на користь — у веслуванні на байдарці. Згодом Юрій пересів на каное.

До речі, брат олімпійського чемпіона Андрій закінчив морську академію і не захворів  спортом.

Каное («човен» мовою карибських індіанців) — веслувальне судно завдовжки понад 520 сантиметрів з високими штевнями й опуклими бортами. Кожний другий-третій гребок треба підрулювати. Вартість спортивного каное — три тисячі євро, і в арсеналі спортсмена світового класу має бути два-три судна, одне з яких використовується винятково для змагань, інші — для тренувань.

Южне — спортивне місто. Тут є два чудові палаци спорту, в яких тренуються і виступають гандбольна команда «Портовик» і баскетбольна «Хімік», волейбольна команда. Тут ставав на весло олімпійський чемпіон. І тут живуть люди, які допомагали йому на шляху до олімпійської медалі. Юрій Чебан просив обов’язково назвати їхні прізвища. Це — голова правління ВАТ «Одеський припортовий завод» Валерій Горбатко, голова ФСК «Хімік» Сергій Чернишов.

*** 

Тепер олімпійському чемпіонові Юрію Чебану часто доводиться виступати перед спортсменами, уболівальниками, брати участь у численних презентаційних заходах. І дуже часто йому ставлять практично одне й те саме запитання: «Якими якостями треба володіти, щоб стати олімпійським чемпіоном?

— На воді треба горіти і згоряти, а не тліти, — так найчастіше відповідає Юрій Чебан.

Він має право на таку відповідь, бо він — олімпійський чемпіон, спортсмен, відзначений посмішкою Бога.

Свої зобов’язання перед олімпійським чемпіоном Одеська обласна державна адміністрація та Одеська міська рада виконали — йому надано однокімнатну квартиру і 50 тисяч доларів.

Найближчим часом змагань у календарі Юрія не передбачається. Він просто насолоджується життям, вільним поки що від змагань, і думає про майбутнє, будує плани. Вони прості: підготовка до Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро, особисте життя, яке, можливо, нарешті налагодиться.

 

Одеса.

Фото Євгена ТИЩУКА та із сімейного архіву Ю. Чебана.

Із досьє «Голосу України»

Юрій Володимирович ЧЕБАН народився 5 липня 1986 року в Одесі. Будучи вихованцем ФСК «Хімік», став найтитулованішим українським спортсменом-веслувальником. Заслужений майстер спорту. Захищає кольори Центрального спортивного клубу Збройних Сил України. Кавалер ордена «За мужність» 3-го ступеня.

Тричі ставав бронзовим призером чемпіонатів Європи, чемпіоном світу, завоював бронзову медаль на Олімпійських іграх у Пекіні.

Перші тренери — Євген Лисяк і Людмила Чебан. Нині тренується у В’ячеслава Сорокіна, заслуженого тренера СРСР, України та Молдови.