Під час Євро-2012 багато іноземців, гостей чемпіонату, дивувалися, чому в Україні не можна пити воду з-під крана?

Цим питанням дедалі серйозніше починають перейматися й кірово-

градські чиновники. Цього вимагають затверджені торік Міністерством охорони здоров’я Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною». Ними, зокрема, передбачено збільшення кількості показників контролю за якістю питної води у процесі її відбору та обробки до 76.

Досі, як наголошує начальник головного управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації Ольга Довжук, гігієнічну оцінку безпечності та якості здійснювали центральна лабораторія та лабораторія водопровідного господарства обласного підприємства «Дніпро-Кіровоград» за 28 санітарно-гігієнічними показниками, а лабораторія облСЕС — за 34 показниками.

Отже, виникла потреба оснащення лабораторій підприємств водопровідно-каналізаційного господарства новими приміщеннями, необхідним обладнанням та реактивами. Для повного впровадження нових обсягів лабораторних досліджень потрібно понад 

2 мільйони гривень, наголошують посадовці.

Розв’язанню цієї та багатьох інших «водних» проблем має посприяти обласна програма «Питна вода Кіровоградщини», розрахована на 2005—2020 роки, в якій фактично передбачена нова стратегія розвитку водо-провідно-каналізаційного господарства області.

Планується ціла низка заходів, головним результатом виконання яких має стати доведення якості питної води до нормативних вимог, в тому числі і шляхом встановлення індивідуальних та колективних установок доочищення в лікувально-профілактичних, шкільних і дошкільних закладах, на підприємствах харчової промисловості та громадського харчування.

Тож без інвестицій тут не обійтися. А надійти вони мають і від держави, і від бізнесу, і з місцевих бюджетів чотирьох міст обласного значення — Кіровограда, Знам’янки, Олександрії та Світловодська.

Після завершення процедури об’єднання водопровідно-каналізаційних підприємств цих міст з ОКВП «Дніпро-Кіровоград», останнє звернулося до міських голів із проханням передбачити в поточному році видатки на розробку нормативів питного водопостачання з наступним затвердженням виконавчими комітетами відповідних міських рад.

Що ж до постачання питною водою сільського населення, то, крім постійного і повного контролю за її якістю в колодязях, розв’язання проблеми посадовці ЖКГ вбачають у створенні районних підприємств з надання житлово-комунальних послуг, які обслуговуватимуть не тільки райцентри, а й села, що мають водогони.

 

Кіровоградська область.

ФАКТ

Централізованим водопостачанням забезпечено населення всіх 12 міст області та 26 селищ міського типу (96,3 відсотка від загальної їх кількості). Із 998 сільських населених пунктів Кіровоградщини централізованим водопостачанням забезпечено 198, або 20 відсотків (по Україні — 24,6). Понад сім десятків сіл за наявності централізованої системи водопостачання не користуються нею.

82 відсотки води, що споживається населенням області, подається комунальними водопроводами.

Загальна протяжність водопровідних мереж, що перебувають на балансі водопровідно-каналізаційних підприємств області, становить 2696,4 кілометра, половина яких — в аварійному стані.

70 відсотків сільського населення для питних цілей використовує воду із колодязів.

Частина населення південних районів області — Бобринецького, Вільшанського, Долинського, Новоукраїнського, Устинівського — частково або повністю використовує привізну питну воду.