Із конопель зняли охорону

Про ситуацію з вирощуванням луб’яних культур, насамперед конопель, «Голос України» розповідав не раз. Ще у 1990-ті роки цією рослиною в Україні було засіяно понад 10 тисяч гектарів, але відтоді площі посівів невпинно скорочувались, і на сьогодні від тієї кількості залишилося менш як 7 відсотків.

Коноплями в Україні нині займаються лише три підприємства, два з яких розташовані на Сумщині. Це — «Лорен-Технологія», яке відновило роботу коноплезаводу в Коровинцях Недригайлівського району, та Дослідна станція луб’яних культур Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України, що розміщується у Глухові.

Останнє підприємство донедавна мало іншу назву та інший статус: це був Інститут луб’яних культур Національної академії аграрних наук України. Та в кожної нової чиновницької мітли, як відомо, свій погляд на оточуючий світ. Тим часом саме колективу цього закладу належить досягнення, завдяки якому, можна сказати, для всієї світової цивілізації було збережено цінну сільськогосподарську культуру. Глухівські науковці вивели кілька безнаркотичних сортів конопель, які не містять тетрагідроканабінолу — психотропної речовини, через яку, власне, коноплі і здобули погану репутацію.

Ось уже багато років безнаркотичними коноплями глухівської селекції засівають поля в усьому світі. У Канаді, наприклад, лише для потреб харчової галузі під цю культуру щороку відводять близько 10 тисяч гектарів, до того ж не менше п’ятої частини тамтешні фермери засівають сортами глухівської селекції. Китай планує щороку відводити під коноплі до 100 тисяч гектарів (до речі, саме такі площі виділяли під цю культуру в дореволюційній Росії). А в незалежній Україні коноплі, можна сказати, звели нанівець. Незважаючи на відсутність у них наркотичних речовин, чинне законодавство вимагало воєнізованої охорони засіяних коноплями полів, та ще й із собаками.

— Щороку вартість таких послуг зростала, — каже директор Дослідної станції луб’яних культур у Глухові, доктор технічних наук Рубіль Гілязетдінов. — Дійшло до того, що ціна охорони в собівартості вирощених конопель почала «з’їдати» 30—50 відсотків!

На всі ці моменти і звертала увагу наша газета в публікаціях про проблеми луб’яних культур. Адже вони мають сьогодні практично необмежений попит на світових ринках, і Україна могла б зайняти там вагому нішу. Коноплі широко використовують у будівельній індустрії для виробництва натуральних утеплювачів, у фармакології, парфумерії, харчовій промисловості, автомобілебудуванні і навіть літакобудуванні. В автомобілебудівній промисловості Німеччини, скажімо, кузови машин уже на чверть армуються волокнами конопель. Із них виготовляють навіть гроші (точніше, високоякісний папір для друку асигнацій). Приріст біомаси конопель на одиниці площі втричі переважає приріст на ній деревини, а виготовлені з цієї луб’яної культури брикети та пелети для твердопаливних котлів мають таку само енергетичну віддачу, як і буре вугілля.

Однак усіх цих можливостей донедавна була позбавлена Україна. І ось нарешті прийнято урядову постанову, якою воєнізована охорона засіяних коноплями полів скасовується, що відкриває зелену вулицю для розвитку галузі.

— Це справжнє свято для нас, — коментує урядовий документ Рубіль Гілязетдінов. — Здоровий глузд таки переміг.

Сумська область.