І кіт облізлий, і шпилька неадекватна

Міністр фінансів Юрій Колобов вважає, що загальнодержавний кошторис на наступний рік є цілковито реалістичним для виконання. Це при тому, що піввідсотка до валового продукту додали в останній момент за лічені години. Утім, може, й не додали, а повернули, адже саме 4,5 відсотка ВВП передбачала схвалена навесні Бюджетна резолюція.

— Доходи мають зрости проти планів на рік нинішній так само, як і всі соціальні стандарти, — підкреслив Прем’єр-міністр Микола Азаров. Поза тим ще невідомо, як усе поверне цього року. Про ціну імпортованого природного газу міністра фінансів, схоже, не довели до відома. Нічого конкретного він не міг сказати і про прогнозний валютний курс. А без цього задекларований темп економічного зростання видається як мінімум оптимістичним, як максимум — недостатньо обгрунтованим. Може, когось і зворушить зростання мінімальної заробітної плати упродовж року на 54 гривні, але цього замало, щоб переконати людей у тому, що наступний рік буде кращий за нинішній.

Нагадаю, економічне зростання в другому кварталі цього року прискорилося до трьох відсотків. Його обумовили успіхи в сільському господарстві, соціальні виплати, і навіть девальваційні очікування, пов’язані з майбутніми виборами. Це підтверджує, зокрема, і динаміка формування запасів сільгосппродукції, на яку вплинув ранній початок польових робіт, і доходи домогосподарств, зростання яких стимулювало внутрішній попит.

Уже за підсумками семи місяців ВВП втратило один відсоток зростання. Імпорт перевищив експорт товарів уже на 8,6 мільярда доларів США. Тож в останньому кварталі цілком можливе й нульове значення ВВП. Адже цілком ймовірне зниження попиту з боку держпідприємств через адекватне скорочення бюджетних витрат — Євро-2012 вже позаду. Адже світовий ринок металу продовжує стагнувати — недарма у Дніпропетровську Президент країни доручив уряду вивчити можливість розширення ринку збуту металопродукції всередині країни. Зрештою, фініш року може потягти за собою згортання багатьох передвиборних програм, невмотивованих за бюджетними видатками. А затим на платників податків очікує черговий виток режиму монетарної економії з боку уряду і Нацбанку, а отже, — і скорочення доходів домогосподарств. При цьому банки вже у серпні різко скоротили обсяги кредитування населення, а цього місяця з’ясувалося, що курсову стабільність гривні можна похитнути всього лиш трьома мільярдами гривень на рахунках банків — спекулянтів. Підсумуємо: якщо згасатиме внутрішній попит, згортатиметься і темп економічного розвитку.

Такий сценарій рішуче заперечує Прем’єр-міністр і Нацбанк, але це не означає, що він неможливий. Представник Президента при уряді Ірина Акімова, приміром, вважає, що документ потребує ґрунтовного доопрацювання перед тим як його подавати на затвердження законодавцям. Але все-таки з поданням поквапилися, і керівництво парламенту повернуло проект у Кабмін для доопрацювання.

Цього ж тижня Кабмін зобов’язав імпортерів російських автомобілів і автобусів забезпечувати утилізацію цих транспортних засобів. Інакше кажучи, російські імпортери відтепер мають самостійно дбати про заготівлю та утилізацію авто, за потреби, укладаючи угоди з підприємствами, які мають відповідні ліцензії на ці види робіт. Пікантність полягає у тому, що вартість робіт буде регулювати уряд граничними цінами. Для нових легкових автомобілів, скажімо, від 4,730 до 30,250 тисячі гривень, для нових вантажних та автобусів — від 19 до 110,2 тисячі гривень. На старші за віком транспортні засоби розцінки встановлюватимуть залежно від об’єму двигунів і маси. За оцінками Прем’єр-міністра Миколи Азарова, російські легковики внаслідок цього подорожчають у середньому на тисячу доларів США. І це, за його словами, адекватна відповідь на рішення росіян запровадити утилізаційний збір для імпортних авто у себе.

Але в чому адекватність, вочевидь, знає тільки Микола Янович. Російський утилізаційний збір, справді, б’є боляче. Бо кому невідомо, що на російському авторинку зараз присутні фактично всі світові бренди, завдяки спільному виробництву з російськими автозаводами. За оцінками гендиректора Всеукраїнської асоціації автоімпортерів і дилерів Олега Назаренка, в Росії налічується 28 автоскладальних заводів, отже, виходить, що найбільші збитки очікують виробників автотранспорту з близького зарубіжжя. Вантажівки КрАЗу можуть подорожчати до 20 тисяч доларів США, адже більшість своєї продукції реалізують у Казахстані та Росії, де вона одразу втрачає свої конкурентні переваги у ціні.

Але, згадайте: до російської «шпильки» була наша — у вигляді спецрозслідування щодо торгівлі імпортними автомобілями, яке ми розпочали торік улітку. Чи не вирішили росіяни випередити запровадження спецмита за результатами цього розслідування з нашого боку? Дуже схоже.

Власне, про яку адекватність можна говорити, якщо, за експертними оцінками, Україна може втратити до 50 відсотків продажів автомобільної техніки на російському ринку, тоді як російський авторинок легко проковтне наш утилізаційний збір?

Російські авто подорожчають для того, хто їх купуватиме, а це не обласканий високими доходами українець. І це ще не все. Черговий моторизований конфлікт погіршує і без того плачевне торговельного сальдо країни і платіжний баланс. Тож для уряду спокійніше тримати поки що бюджетного кота у мішку, а з росіянами вирішувати торговельні відносини миром. Парафований у серпні Меморандум про торгівлю з країнами Митного союзу і Договір про зону вільної торгівлі, який набере чинності вже цього місяця, говорять про те, що обидві країни підуть на взаємні поступки вже найближчим часом.