Хор «калинових» хлопчиків: урок патріотизму

Ще було темно, як усі хористи вже зібралися на автовокзалі. Виїжджати мали о сьомій рейсовим автобусом. До Хмельницького дорога ніби й не така далека, але конкурс розпочинається у першій половині дня, а треба оговтатися від подорожі, підготуватися до виступу... Співаки зайняли місця, водій зібрався рушати. А Олексія Волощука все ще немає! Такого в «Калиновому гроні» не траплялося: тут усі надзвичайно дисципліновані, концерти завжди розпочинають без хвилини запізнення, на заняття теж ходять пунктуально. Що сталося? Керівник хору Наталія Купінська вже й не знала, що робити. Без Олексія просто ніяк, бо він — третій голос! Усі кинулися телефонувати хористу. Виявилося, хлопець чекав автобус біля дитячої хорової школи... Поки їхали з вокзалу в бік школи, стривожений Олексій біг назустріч. Адже ще вчора всі хлопці на запитання: «Чого чекаєте від конкурсу?», одностайно відповіли: «Перемоги!». Підводити друзів він не хотів.

З усієї 15-річної історії цього творчого дитячого колективу це, мабуть, єдине запізнення. Щоправда, Олексій потім постійно намагався реабілітуватися і дуже старався. Навіть у день власних проводів до армії він прийшов заспівати зі своїм хором на концерті. А як відслужив — знову-таки першим ділом провідав «Калинове гроно» і не пориває з ним стосунків донині.

Гадаєте, Олексій Волощук — один такий вірний? На врочистому концерті з нагоди 15-річчя хору хлопчиків «Калинове гроно» до лав співаків стали випускники всіх років — і колектив виявився таким великим, що йому було замало сцени. Як правило, співоча біографія хлопців — із 1—2 по 6—8 класи. Потім — мутація. Наталія Іванівна, докладно вивчивши безліч досліджень про мутацію, дає юним співакам змогу займатися і в цей період. Щоправда, з метою збереження голосу спів триває зовсім недовго — по 10—15 хвилин. З кожним таким хористом працює індивідуально. І помітила: хто співав до мутації, той і після її завершення (а це може бути навіть у 23 роки!) співатиме.

Із хлопчиками працювати важче, ніж із дівчатами, не тільки через мутацію. Бешкетники часом навіть урок можуть зірвати... Ось як майбутня оперна зірка Андрій Кримінський. Мама й тітка возили його на заняття із села, помітивши в дитині талант. Андрійко музикував і співав, але останнє йому все ж більше подобалося. А оскільки всюди, в тому числі й на сцені, почувався надзвичайно вільно, то якось, не стримавши своєї енергії, розгулявся під час уроку... Та Наталія Іванівна і концертмейстер Марина Федорова вже давно вибачили йому. Є за що: у 2009 році Андрій здобув перше місце на Всеукраїнському відкритому конкурсі солістів у Ніжині на Чернігівщині, вступив до музичного училища й уже співає в Хмельницькій філармонії. Цьогоріч на конкурсі в Ворзелі, що на Київщині, посів друге місце серед студентів середніх та вищих музичних закладів. Наталія Купінська просто щаслива, що ця дитина з сільської родини потрапила в її колектив, що, незважаючи на дуже скромні статки, рідні дбали, щоб син отримав належну підготовку.

Перед кожною дитиною цього хору високого патріотичного звучання хочеться зняти капелюха та низько вклонитися. У хорі хлопці не тільки з україномовних, а й із російськомовних родин. Але їхні серця однаково сповнені любові до України, коли співають про наш прапор, козаків тощо. Дорослим, надто політикам, котрі чубляться за те, хто більший патріот, рекомендую повчитися патріотизму в цих дітей. У них він щирий і постійний, як дихання. А щоб вкладати серце й душу в кожну пісню, хлопці щонайменше по чотири години на тиждень тренують свої голоси, коли ж ідуть виступи — цей час множиться, тож дитинство проходить у непростій праці над собою. І не нарікають, що важко, а Україна не може їм дати того, що мають їхні ровесники-хористи в Канаді чи Польщі.

Талановитий диригент і керівник Наталія Купінська має лише одну доньку, котра вже заявила про себе як молодий кінознавець. Але вона далеко, а співаків педагог сприймає як власних синів, даруючи їм усю свою щедру та багату душу й уміння. Може, тому вихованці відповідають не тільки їй, а й рідній Вітчизні тим само?

— Хлопці самовіддано працюють задля України, її слави, — каже Наталія Купінська. — З нашого колективу виходять не тільки співаки, а й чудові музиканти. Вадим Дроздовський — саксофоніст, Володя Масловський майстерно грає на акордеоні, а другокласник Кирило С’єдін — на піаніно, виконує твори за п’ятий клас.

«Гроно» проводить разом і дозвілля, у його календарі є День іменинника. На Різдво «калинові» хлопці дзвінко колядують кам’янчанам, у Великодні свята теж виступають зі спеціальною програмою. Місто звикло до них, любить «гроненят». А ще — очікує присвоєння цьому чудовому хору, що вже півтора десятка літ вірно служить Україні, звання народного.

Хмельницька область.