Останнім часом в Україні масово відкриваються дельфінарії. Негативний досвід демонструє насамперед столиця. Усі, мабуть, добре пам’ятають скандал із дельфінарієм «Немо». Тепер громадськість активно обговорює рішення місцевої влади віддати комерсантам частину території столичного зоопарку для будівництва там океанаріуму. А фактично, кажуть екологи, для зведення розважального комплексу за участі дельфінів. Пропонують шоу з цими розумними тваринами такі далекі від моря Харків, Дніпропетровськ, Донецьк та Львів, не кажучи вже про курортні міста й містечка. Кожен такий заклад працює на свій розсуд і за власними правилами, експлуатуючи беззахисних тварин — б’ють на сполох громадські активісти. Одне слово, там, де пахне грошима, закони і здоровий глузд часто відсутні. І доки громадськість хвилюється за дельфінів, бізнесмени переймаються побудовою нових дельфінаріїв. Тож спробуємо розібратися, в чому суть питання.

 

Недогодовування та жорстка дресура

— Наші люди приходять побачити шоу, ведуть своїх дітей, зовсім не замислюючись над тим, що ж приховано за яскравою обгорткою. Насправді із дельфінів артистів роблять жорстока дресура та систематичне недогодовування, — каже завідувач відділу моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології НАН України Василь Костюшин.

До речі, у країнах Західної Європи ставлення населення до дельфінаріїв як до місць організації низькоякісних та жорстоких шоу, доволі неодно-значне. Проте в Україні, здається, переважна більшість населення взагалі не переймається цим питанням. А тут насправді дуже багато проблем.

Починаючи із самого водного басейну, в якому мешкають ці морські ссавці. Так, за науковими даними, у природі дельфіни пропливають до 160 кілометрів за день, тоді як у неволі їх утримують у басейнах завдовжки від 20 до 30 метрів. До того ж на волі дельфіни лише 10—20 відсотків часу проводять на поверхні води, а в басейні їм навіть нікуди зануритись. Крім того, дельфіни рухаються за допомогою ехолокації: вони отримують інформацію про предмети, що їх оточують, завдяки сонарним хвилям. А в маленьких басейнах реверберація сонарів самих дельфінів, що відбивається від стін, спричиняє психічні розлади у цих тварин.

Особливе занепокоєння викликає і вода. Зазвичай, каже Василь Костюшин, вона з-під крану, в якій просто розводять сіль. Добре, якщо таку воду хоча б періодично міняють, фільтрують та очищають. Але часто-густо для дезінфекції до неї просто додають хлор, сульфат міді та інші хімікати. Через це нещасні тварини змушені плавати із заплющеними очима і нерідко втрачають зір. Не дотримуються санітарних норм не лише стосовно води, а й у самих приміщеннях. Люди із брудної вулиці у брудному взутті заходять до зали, ходять навколо басейну, а потім туди ж вистрибують дельфіни. Отже, ризик зараження тяжкими хворобами збільшується в рази.

Дно басейну порівняно з морським — гола пустеля. Сонарні хвилі відбиваються від плоских стін, створюючи ефект багаторазового відлуння, який спричиняє дискомфорт для органів чуття дельфінів. А це — підвищена агресія, хвороби внутрішніх органів, зниження імунітету, шумовий стрес, адже під час шоу «обов’язково» потрібно, щоб лунала гучна музика.

До того ж є однакові і в людей, і в дельфінів хвороби, тож немає жодного запобіжника: людина і дельфін можуть заразитися одне від одного. Тут має діяти жорсткий ветеринарний контроль.

Усе це поряд із жорсткою дресурою і досить шкідливими трюками дає свої негативні плоди. Так, у неволі дельфіни проживають 5—10 років, відпрацьовуючи програму, і помирають, тоді як у природі вони можуть прожити в середньому від 25 до 55 років.

Розповіді про позитивну дельфінотерапію нічим не підкріплено

Власники дельфінаріїв тим часом заманюють не лише видовищем, а й рекламою так званої дельфінотерапії. Проте офіційна медицина не бачить якогось позитивного ефекту від лікування цими тваринами. Такої само думки і вчені зоологи. Так, Василь Костюшин зазначає, що якщо це якийсь нервовий розлад, то позитивні емоції, отримані від шоу, можуть справити гарне враження, тож і якийсь тимчасовий ефект можливий.

— Та коли приводять дітей із церебральним паралічем, звісно, що жодного результату тут не буде. Тим паче коли батьки ведуть дітей із синдромом Дауна. Адже в цієї дитини просто не той набір хромосом, і жодне лікування, тим паче дельфіни, цей набір змінити не можуть.

Одне слово, каже Василь Костюшин, це чистої води спекуляції на бідах людей задля отримання прибутку.

— На мою думку, дельфінотерапія — це така собі легенда, вигадана власниками дельфінаріїв з метою привернути до себе увагу потенційних відвідувачів. Щоб ви йшли і залишали там свої гроші.

А от стрес, що його переживає сам дельфін під час таких шоу-програм, запевняє Василь Костюшин, просто руйнівний для нервової системи ссавців. Адже їм доводиться працювати під дуже гучну музику, багато які шоу супроводжуються феєрверками тощо. Тож іноді поневолені дельфіни просто божеволіють і можуть битися об стінки басейну, доки не помруть. Взагалі, хворі дельфіни у дельфінаріях — це, на жаль, норма. Для того, щоб дельфіни прожили в таких жахливих умовах бодай кілька років, їх постійно годують антибіотиками та вітамінами.

Промисел поза законом

Кожні сім років, за офіційною статистикою, в дельфінаріях світу помирає половина всіх тварин. От і виходить, що їх потрібно знову і знову виловлювати в морі. І це, зазначте, світова статистика. Якщо ж говорити про українські реалії утримання цих тварин, зазначають екологи, то смертність може бути ще більша. Тож, незважаючи на мораторій на вилов та експлуатацію дельфінів, «чорний ринок» у нашій країні активно функціонує. Це й зрозуміло, адже попит породжує пропозицію. До того ж легально придбати цих тварин за кордоном не так просто.

— Нині купити дельфіна можна або на Кубі, або в Японії, решта країн таким товаром не торгують, — каже природозахисник Володимир Борейко. А оскільки мораторій таки діє, наші горе-комерсанти знайшли іншу шпарину. Вони або купують тварин нелегально в Туреччині, ризикуючи з їх переправленням до України, або ж чинять простіше — наймають рибалок і ті за зовсім незначні кошти в буквальному сенсі ганяються за дельфінами. А коли ті знесилюються, піднімають на борт. Тож ще до потрапляння до дельфінаріїв тварини переживають сильний стрес, розбивається зграя з міцними сімейними зв’язками. Далі тварини мають перенести процес транспортування.

Володимир Борейко також наводить цифри: «У нас нині є 16 дельфінаріїв. У кожному з них у середньому по чотири тварини. Оскільки в неволі і за такої експлуатації дельфін живе п’ять років, то неважко підрахувати, що на рік нашим дельфінаріям потрібно до 10 особин. Кожна така особина, якщо її купувати законно, коштує в середньому 50 тисяч доларів. А ще до цього додайте витрати на перевезення. І відповідь знайдете самі».

Тим часом власники дельфінаріїв відкидають закиди екологів і запевняють, що в морі дельфінів підстерігає більше загроз, натомість із людьми їм жити безпечно.

І запевняють: у них дельфіни живуть досить довго.

Як убезпечити тварин?

Проте, як зазначив Василь Костюшин, відстежити, чи це насправді так, фактично неможливо.

— Приміром, тварину купили за кордоном, але вона згодом померла. Тоді на її місце легко прилаштувати аналогічну, але вже з «чорного ринку». Підмінити ссавця дуже просто. І це буде можливо доти, поки в паспорті тварини законодавчо не зобов’яжуть проставляти результати аналізу. Як пояснив учений, це щось на зразок ДНК у людини, але такий аналіз у дельфіна не потребує тривалих досліджень і великих фінансових витрат.

Як запевнили «Голос України» у Мінприроди, незабаром повинні також набути чинності Правила та норми утримання дельфінів. Розроблення цього документа має дуже давню історію, проте нині він уже пройшов майже всі погодження і тепер на черзі реєстрація його в Мін’юсті, зазначив у своєму коментарі начальник відділу охорони тваринного світу цього відомства Володимир Домашлінець.

— Документ, зокрема, регламентує, якими мають бути умови утримання тварин. Це і розмір басейну, і якість води. Значно посиляться ветеринарні норми та вимоги до персоналу. На переконання чиновника, в таких закладах повинні працювати люди з певною фаховою підготовкою. Що ж стосується самих морських тварин, то тут прописано всі ветеринарні вимоги, за якими мають утримуватися ссавці.

Утім, як зазначає Володимир Григорович, законодавча база у нас і без цих правил непогана. Це закони «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища, «Про Червону книгу України», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб» тощо.

Інша річ, як цих нормативно-правових норм дотримуються і чи спрацьовують на належному рівні органи, що мають здійснювати нагляд та контролювати дії, зокрема, і недобросовісних комерсантів. Нагальною залишається і реабілітація тварин, які з тих чи інших причин уже не можуть брати участь у шоу. Бо такі дельфіни, якщо їх випустити в море, вже не зможуть там адаптуватися, а отже, приречені на загибель.

ТРОХИ ІСТОРІЇ

 

Ще у 30 роках минулого століття дельфінів у Чорному морі було дуже багато. Проте згодом їх оголосили ворогами рибного промислу, і розпочалося масове знищення. У 1929-му в Чорному морі радянські звіробої добули 47 тисяч дельфінів. На 1930 рік було заплановано виловити 200 тисяч. У 1939-му добуто 147 тисяч 653 дельфіни. До 1966 року тварин виловлювали постійно протягом року, із них виготовляли мило, жир, консерви. Загалом за минуле століття СРСР у Чорному морі винищив 1,5 мільйона дельфінів, інші чорноморські країни — 4,5 мільйона.

Із середини ХХ століття чорноморські дельфіни досі не відновили своєї чисельності і на соту частину, нині їх приблизно 30 тисяч особин. У Чорному морі мешкають три види дельфінів — афаліна (той, що утримується в дельфінаріях), азовка і білобочка. Усі три види на межі вимирання і занесені до Червоної книги України. Вони також перебувають під охороною Бернської, Боннської і Вашингтонської конвенцій і ще десятків міжнародних документів.

ДО РЕЧІ

Деякі країни світу вже заборонили утримання дельфінів у неволі. Наприклад, Велика Британія, Канада, Бразилія, Ізраїль та частина Американських штатів заборонили дельфінарії як заклади, що не відповідають життєвим потребам дельфінів, а океанарії влаштовуються на узбережжях, де є можливість тримати тварин у морській воді.