або Як жертви шахрая вичавлюють трішки справедливості з влади Херсона 
Підступи до будинку Херсонської міськради мають такий вигляд, начебто під резиденцією муніципальної влади невимушено розташувався циганський табір. На парапеті сушаться ковдри, подушки й постільна білизна, стоїть дитячий велосипед, біля фонтану просто на зеленому газоні вбито кілочки туристичного намету. У цьому наметі ще з липня нинішнього року живе ціла родина — бабуся, її дорослий син і 8-річна онука Настя. Їжу родині приносять жалісливі городяни, до вбиральні іноді пускають охоронці будівлі, тож і побут новоявлені сусіди якось зуміли налагодити. До самих чиновників у пенсіонерки Надії Ізотової та інваліда третьої групи Олега Ізотова тільки одна вимога — повернути їм їхній спільний будинок або безплатно виділити квартиру. І хоча вони ніколи навіть у черзі на соціальне житло не стояли, мешканці намету повністю переконані, що їхнє діло справедливе.
Кабінети з видом на акцію протесту
— Наша родина півтора десятка років будувала власний будинок на вулиці Промисловій у Херсоні. Усе було добре — син підробляв авторемонтом, невістка вихо-вувала двох доньок. Як раптом посипалися нещастя: спочатку в сина в автомайстерні вибухнув компресор, він втратив одне око й мало не осліп взагалі. Невістка на ґрунті пережитих випробувань отримала серйозний психічний розлад і досі лікується. А тим часом знайомий Олега увійшов до нього в довіру, під виглядом допомоги в прокладанні газу забрав у нас документи додому, якимсь чином переоформив їх на себе і взяв кредит у 39,5 тисячі доларів. Потім за інше шахрайство  сів до в’язниці, а банк за неповернений кредит відібрав  будинок, виселивши родину разом із дітьми. Ми шість років судилися, зверталися до прокуратури. Однак так і не змогли довести, що будинок  — наш за законом, і закладати його стороння людина не мала жодного права, — сидячи на сходах міськ-виконкомівського офісу, уже в котре ділиться з журналістами подробицями своїх поневірянь 63-річна Надія Ізотова.
«Допомагати одним за рахунок інших не будемо»
Надія Степанівна переконана, що міська влада зобов’язана або допомогти їй із поверненням нерухомості, або надати окрему квартиру родині сина. Пенсіонерка вважає, що без сприяння когось із чиновників її кривдник-аферист не зміг би переоформити на себе будинок і земельну ділянку, а отже, чиновникам і сам Бог велів відновлювати справедливість. У Надії Ізотової є власна двокімнатна квартира, однак вона воліє тримати оборону під стінами міськвиконкому, розраховуючи, що намет під вікнами службових кабінетів стане для їхніх господарів додатковим стимулом заметушитися і знайти для сім’ї житло. Однак, схоже, чиновників не взяти  змором, адже вони впевнені у відсутності будь-яких правових підстав для втручання в ситуацію.
— Коли міський голова Володимир Сальдо побачив намет біля входу до міськради й почув, що цілій родині з дітками просто ніде жити, він одразу запросив їх до себе на прийом і дав співробітникам міськ-виконкому завдання терміново перевірити, які в них житлові умови. Але коли з’ясувалося, що в одного із членів сім’ї є окрема квартира, та ще й із приватизованою «колясочною», справа повернулась інакше. Терміново надати соціальне житло тому,   хто ніколи не стояв на пільговій черзі й до того ж має хоч такий собі, але власний дах над головою — отже обділити цим житлом тих, хто його справді потребує — багатодітних, інвалідів, учителів або лікарів. Гуртожитків у комунальній власності міста немає — всі вони відомчі, і їхні власники навіть на наше прохання не погодилися б надати кімнату родині з жінкою, котра страждає на хронічний роз-
лад психіки і може бути небезпечною для оточуючих, — розмірковує начальник управління громадських зв’язків Херсон-
ської міськради Тетяна Сазонова.
На всіх наметів не вистачить
З одного боку, навіть добре, що знедолені люди довіряють розв’язувати свої проблеми саме органу місцевого самоврядування, а не ставлять намети перед обл-держадміністрацією або судом — отже, довіряють міськраді таки більше. Але з іншого — херсонські чиновники з жахом думають про те, що багато їхніх земляків, які не повернули банкам кредити і втратили під час кризи заставне житло або машину, можуть наслідувати приклад Ізотових і слідом за ними розбити біля будинку міськвиконкому намет, а то й ціле містечко. Як заявила Тетяна Сазонова, Адміністративний суд Херсонщини у задоволенні позову про заборону такої акції протесту відмовив, тож жити в наметі біля міськради можна цілком законно.  Ідейка перспективна — за житло платити не треба, можна вільно користуватися службовим туалетом, а воду брати з фонтану. Їжу принесуть, та ще й журналістська увага мешканцям майбутнього наметового містечка забезпечена.
І можна не сумніватися, що бажаючих оселитися в ньому буде чимало: бо дуже ми звикли  завжди у всьому покладатися на владу і у всьому її звинувачувати. Перекласти вантаж своїх проблем на когось — найлегший, але не найкращий, як на теперішній час, вихід із становища. Пара уже й  самим ставати відповідальнішими. А для першого досвіду помалу навчитися нехай трішки, але розбиратися в людях. Принаймні не     від-давати першому   зустрічному шахраєві документи на своє чесно нажите майно, щоб через сліпу довірливість його не  втратити.