Ліки під ногами

З глибокої давнини людина використовувала природні блага рослинного світу не тільки для полегшення своїх недуг, а й як джерело прожитку. Здавалося, цього багатства природи стане на віки. Спостережливість та народна мудрість заклали основу вживання рослин у лікуванні людини спочатку з місцевої флори, а в ході суспільного розвитку і налагодження торгівельних стосунків — практично зі всієї земної кулі. Обмін інформацією дозволив людині створити вельми значний арсенал рослинних лікарських засобів.

Ця, друга зброя, не втратила свого значення й дотепер.

Без перебільшення, взаємозв’язок «людина-рослина» за століття закріпився навіть генетично. Здоров’я сучасної людини багато в чому залежить від якості й кількості біологічно активних речовин, що надходять із їжею, а їх багата комора — якраз у рослинах. Тому їх вживання є одним із найважливіших альтернативних методів оздоровлення людини і профілактикою найбільш поширених захворювань. Проте тут не можна діяти всліпу. Навіть безневинна і звична трава може зашкодити, якщо не дотримуватися міри, вживаючи її.

Далеко не всі заготовачі лікарської сировини настільки обізнані з правилами її використання, щоб ніде не схибити, а спеціальну освіту можуть мати одиниці. Хтось збирання цілющих трав поставив виключно на потік заробляння грошей. Оздоровлення нації, цілительство його мало хвилює. Якщо покупцю продані лікарські рослини не допомогли, а то й зашкодили — хіба він кудись скаржиться?! Сказано: брав на базарі, та й годі.

До речі, згідно з українським законодавством, закупівля лікарської сировини з дикорослих рослин здійснюється за умови наявності у юридичних або фізичних осіб дозволів на спеціальне використання природних рослинних ресурсів. Щоправда, тут ідеться про промислові масштаби, а не окрему тітоньку з базару. На кам’янецькому ринку, до слова, немало продавців цілющої сировини. Вони сплачують за свої торгові метри — і все. Ніяких інших податків. Одні й ті ж обличчя тут роками. А яка конкуренція між ними! За мною якось бігли аж до воріт: «В отого не купуйте, він шарлатан! А в нас усе чесно!» Навряд чи переслідувачі дбали про моє здоров’я, швидше, доганяли, щоб їм не перебивали заробіток. Між іншим, непоганий, зізнався дехто з торгівців. Є такі, що вже й заготовляють не власноруч, а об’єднують для цього травознаїв із багатьох сіл. Проконтролювати це не здатна жодна служба. До слова, збір за спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення має зараховуватися в повному розмірі до відповідних місцевих бюджетів. Як запевнили фінансисти міста та району, такої статті надходжень до обох бюджетів не існує, є лише екологічний податок, який справляють підприємства. До того ж фінансисти завше керуються рекомендаціями податківців, які нові ставки чи податки слід запровадити відповідно до нового законодавства. 

А от Хмельницька обласна рада прийняла у травні цього року рішення «Про встановлення ставок збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення». Збором на території області обклали не тільки рослинну сировину, гриби, ягоди, а й лісові пні та сіно. Контроль за виконанням цього рішення покладений на Хмельницьке обласне управління лісового та мисливського господарства. Директор державного підприємства «Кам’янець-Подільський лісгосп» Валерій Пустельний каже, що наразі в лісгоспі думають, які заходи мають розробити. Біля кожного гриба чи пенька не поставиш лісника чи міліціонера... Та й природні запаси нищать серед білого дня не з кошиком чи торбинкою. До того ж лісгосп — не єдиний господар, є й інші.

Хоч трохи підприємливі люди, котрі шукали способів вижити, порятувати родину в час безробіття, криз, звертали увагу на цей бізнес, для якого стартового капіталу фактично не потрібно. Маєш хату в селі, горище — збирай трави, суши, продавай. Дехто так і робив. Але травознаїв одиниці, дався взнаки той період, коли цілителів викликали на килим у райком, переслідували, забороняли. Тож переймати їх ремесло організовані колгоспники не поспішали. Пригадую двох бабусь із сусідньої вулиці, яких вважали трохи дивними та жартома звали «Дашкою-аптекою» й «Машкою-аптекою».

Тепер сестер уже немає, ніхто їх знання й досвід у селі не перейняв. У деяких селах ще з початку незалежності України вже й не було в кого пройти той «спецкурс». Дехто здобуває знання в Інтернеті, дехто в книжках відомих Носаля, Товстухи. А дехто не переймається, йому досить формулювання «Полєзна від печінки». Але чимало селян нині, не маючи роботи, до можливості заробити на заготівлі лікарської сировини ставляться скептично: вони просто не знають трав. Як є потреба попити чай з тієї чи іншої цілющої рослини — купують упаковку в міських аптеках чи на ринку, бо не знають, де вони зростають. Мати у своєму саду «цілющий трав’яний куточок» — ще не стало суцільною «модою».

Може, незнання флори нашими співітчизниками ще й рятує її від масового нищення. Спілкуємося із головою громадської організації «Подільське товариство природолюбів та природоохоронців» Людмилою Любінською. Ця організація, до слова, була заснована ще в 1911 році. Відроджена вже в наш час. Недавно вона проводила розрахунок запасів лікарської сировини для лісгоспів на території Національного парку «Подільські Товтри».

Закон вимагає дотримуватися збереження природної просторової, видової, популяційної різноманітності об’єктів рослинного світу, збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань. Як і науково обґрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсів, здійснення заходів щодо запобігання негативного впливу господарської діяльності на рослинний світ. А також відтворення об’єктів рослинного світу, регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів із врахуванням інтересів охорони здоров’я населення. Та в реаліях часто маємо картину навпаки. Хоча знаю одну людину на Хмельниччині — Миколу Саса, який разом зі школярами висіває цілі плантації рідкісних цілющих рослин, щоб збільшити їх популяцію.

На Трійцю українці традиційно освячують стебла аїру — татарзілля. Висушені рослини зберігають на випадок, як заболять зуби, для полоскання настоєм волосся, промивання ран. Той, хто продає, в передсвяткові дні може добре заробити. Але чи знає він: масове знищення цієї лікарської рослини спричиняє пересихання природних оаз — джерел, струмочків, річечок та криничок, біля яких любить рости аїр. От і нарікай на себе, людино...