Суд звільнив, а депутати захистили

А передували цьому події майже тримісячної давнини, коли двоє депутатів-регіоналів подали до суду заяву із проханням визнати незаконним призначення Валерія Лескова на посаду секретаря міськради. І Хмельницький міськрайонний суд прийняв рішення на користь заявників, визнавши, що секретар справді незаконно призначений на цю посаду. У відповідь міськрада виступила на боці свого посадовця, подавши апеляцію. І ось напередодні сесії з’явилася ухвала Вінницького апеляційного суду, який попереднє рішення залишив без змін. Але цей вердикт так і не прояснив ситуації, а лише призвів до нових суперечок. Очевидно, що напередодні виборів гордіїв вузол протистояння між опозиціонерами та регіоналами намагатимуться розрубати саме на користь останніх. А сутичка під стінами міськради — це лише зовнішній прояв складних внутрішніх перипетій.

Пікетувальники, які зібралися ще до початку сесії, повідомили, що хочуть підтримати Валерія Лескова. Одним із головних їхніх гасел було: «Руки геть від секретаря та міського голови». Однак уже за півгодини тут з’явилися й біло-блакитні опоненти з лозунгами: «Янукович — наш Президент», «Геть міську раду». Хоча до правових колізій щодо законності призначення міського секретаря це не мало жодного стосунку.

Суд визнав, що, за законом, депутат, обраний секретарем, не може суміщати цю роботу з іншою. Навіть із тією, яку він виконує на громадських засадах. А Лесков певний час був головою Хмельницької міської організації партії «Батьківщина». Але ні для кого не секрет, що чимало депутатів-сумісників успішно поєднують таку діяльність, очолюючи не тільки місцеві, а й загальнодержавні партійні організації. Те, що міський секретар і партійний очільник — посади несумісні, це, швидше, формальність, аніж реалії нашого дня. Щоб не шукати прикладів у чужих радах, достатньо зазирнути в недалеке минуле хмельницької, коли заступником міського голови став партійний функціонер від Партії регіонів. Тому не дивно, що не тільки однопартійці, а й об’єктивно налаштовані обранці вважають таке судове рішення не просто вибірковим, а відверто замовним.

Звернення до суду стало лише логічним продовженням тієї боротьби в міськраді, яка дедалі помітніша і напруженіша. Свого часу її розв’язали регіонали, хоча спочатку їхня присутність у раді була майже непомітна на загальному пробютівському тлі. Однак із часом розстановка політичних сил почала істотно змінюватися. Частина бютівців просто вийшла зі своєї фракції, частина, хоча і не зробила якихось формальних кроків, проте зайняла позицію сумнівів. Цим зуміли скористатися регіонали. В їхній актив можна записати і відвертий зрив роботи однієї з сесій міськради, і попередні намагання відсунути від виконання обов’язків міського секретаря, і спробу протягнути рішення, за яким начальники міських управлінь мали призначатися не просто з подачі міського голови, а ще й за погодженням депутатського корпусу. Хоча все це подавалося переважно як намагання зробити роботу міськради колегіальною і демократичною, незалежною від рішень лише міського голови чи секретаря, проте в багатьох складалося зовсім інше враження.

Навіть далеким від політики хмельничанам стає все очевидніше, що перипетії навколо міського секретаря пов’язані не так із його особою, як із намаганням посилити позиції регіоналів і вплинути на міського голову Сергія Мельника. Адже останній ніколи не приховував свою відданість ВО «Батьківщина». Зате новий секретар із числа провладних структур міг би серйозно послабити теперішні позиції і опозиціонерів, і міського голови.

Та навіть суд не вирішив ситуацію. Він хоч і визнав, що в нинішнього секретаря немає права на цю посаду, та депутати згоди на його звільнення не дали. За результатами таємного голосування з’ясувалося, що 27 обранців проголосували проти. «За» висловилися лише троє. Один бюлетень визнано недійсним.

Тож і виходить, що за судовим рішенням працювати не можна, а за депутатським, яке теж є законним, — звільнити неможливо. Тепер міська рада має намір звернутися до судів, щоб ті роз’яснили цю правову колізію. А до того, як буде розставлено всі крапки над «і», міський секретар має намір працювати й надалі на своїй посаді. Але, на догоду судовому рішенню, не отримуватиме зарплату.

Опальний секретар обіцяє також, що не підписуватиме жодних документів, щоб надалі їх не оскаржували в суді. Крім того, він не хоче наразити на нові позови міського голову. Але як у такому разі бути з тими документами, котрі він завізував протягом минулих шести років, а саме стільки Лесков працює в міськраді. Невже всі вони, а це тисячі офіційних паперів, за якими стоять і рішення ради, відтепер також вважатимуться недійсними? Та й що означає формальне зайняття посади без будь-яких фактичних дій на ній?

Та проблема не лише в тому, що міськраді доведеться працювати без секретаря. Час виборів швидко наближається, і від того, які політичні фігури буде розставлено в обласному центрі до їх початку, великою мірою залежатиме кінцевий результат.

 

Хмельницький.