Днями у Кабінеті Міністрів відбулася представницька нарада, на якій розглядалася ситуація із запорізькими підприємствами електрометалургії, які, кожне по-своєму, але потерпають від складних економічних умов. Олександр Пеклушенко, голова Запорізької ОДА, який брав участь у зібранні, повідомив про ухвалене рішення створити міжвідомчу робочу групу, яка повинна спрямувати співпрацю держави з підприємствами галузі у конструктивне русло.
Зокрема, профільні спеціалісти мають найближчим часом знайти компроміс щодо прийнятного на державному рівні тарифу на електроенергію та гарантованого пакета інвестиційних зобов’язань власників підприємств. За ініціативи голови Запорізької ОДА на час роботи комісії запроваджується мораторій на будь-які скорочення персоналу металургійних підприємств.
Свої висновки міжвідомча робоча група, найвірогідніше, надасть вже через 1,5—2 місяці. Тобто до виборів на конструктив очікувати марно. Далі — буде видно. Єдине, про що сьогодні реально можна говорити, так це про «на 99%» вирішене питання передачі в оренду чи продаж Запорізькому феросплавному заводу підстанції Ф-2.
Ігнорування цієї проблеми впродовж 20 місяців призвело до звільнення 1400 осіб і до збитків для держави близько двох мільярдів гривень. І навряд чи за подібні «прорахунки» хоч хтось буде відповідати.
— Причиною зупинки четвертого цеху нашого підприємства стало те, що 1 січня 2011 року одномоментно (через переведення на другий клас споживання) вартість електроенергії зросла на 30 відсотків, — прокоментував ситуацію для «Голосу України» Павло Кравченко, голова правління Запорізького феросплавного заводу. — Відтоді, через постійне зростання тарифів, вартість електроенергії вже за першим класом споживання стала більшою на 35(!) відсотків. Одне слово, сьогодні ми щомісячно платимо на 20 мільйонів гривень більше, ніж, наприклад, у грудні 2010 року. Тому передача підстанції заводу, звісно, це — позитив, але рішення запізніле, воно вже не рятує ситуацію. 20 місяців простою вимагають праці щонайменше 1000 робітників, які 4—6 місяців будуть вводити обладнання цеху в експлуатацію. А це — ще 40 мільйонів витрат і щомісячне зростання фонду заробітної плати підприємства на 4 млн. гривень. Де їх узяти, коли завод працює на 40% потужності, і всі наявні гроші витрачає на електроенергію?..
Вихід із ситуації феросплавники не лише Запоріжжя, а й України в цілому бачать у продажу їм електроенергії за тарифом, за яким наша держава продає її за кордон — по 65 доларів за мегават. Тоді б більшість проблем галузі відпали б самі собою, бо продукція стала б конкурентоспроможною. Однак, схоже, саме це питання заговорюється роками і ніяк не зрушить з мертвої точки. Хоча — давайте дочекаємося підсумків роботи міжвідомчої робочої групи. Можливо, їй вдасться знайти рішення, яке підніме з колін галузь...
Запоріжжя.
