Всеукраїнська громадська організація «Спілка сільських жінок України» провела в Черкасах День захисту прав та економічних інтересів селянок. Після завершення заходу наш кореспондент попросила голову правління спілки, керівника фермерського господарства з Полтавщини Галину СКАРГУ розповісти про діяльність організації, здійснені проекти та плани на майбутнє.

— Галино Петрівно, хто ініціював створення Спілки сільських жінок України?

— Ця ідея виникла у 1998 році на з’їзді фермерів України. Тоді і створили громадську раду жінок-фермерів, до складу якої ввійшла і я. Того ж року моє фермерське господарство посіло перше місце в Україні, й мені запропонували очолити Спілку сільських жінок. Я погодилася. Наступного року наша організація вже здійснювала важливий проект ООН, який стосувався підтримки вітчизняних жінок-фермерів.

— Тобто спілка зорієнтована передусім на допомогу селянкам, які працюють біля землі?

— Не тільки. Після юридичної реєстрації у 2001 році до спілки вступили багато вчителів, лікарів, працівників культури, соціальної сфери, поштового зв’язку, одне слово, всі, хто мешкає на селі і веде активну громадську роботу. Є серед кількох тисяч членів спілки й чоловіки. Організація має свої осередки у 22 областях України та в АР Крим. За одинадцять років діяльності спілчани виконали десятки великих і малих проектів, спрямованих на поліпшення якості життя сільської жінки.

— Який із проектів, на вашу думку, був наймасштабніший?

— Безперечно, широка і різнопланова програма «Доступ сільських жінок до правосуддя». За підтримки американської асоціації юристів, міжнародного фонду «Відродження», Посольства США в Україні нам вдалося протягом останніх чотирьох років провести значну роботу у 18 областях України з підвищення правосвідомості сільських жінок. Зокрема, у Зінькові на Полтавщині було підготовлено 115 громадських захисників, котрі опанували основи юридичного самозахисту. Слухачі наших семінарів навчилися писати офіційні звернення до влади, позовні заяви тощо. Громадські захисники стали шанованими людьми на селі. Вони допомогли написати своїм односельцям 525 заяв у різні інстанції. Було відкрито громадські приймальні для дітей війни, виграно не один суд в інтересах наших позивачів.

Неоціненну допомогу надав нам юрист із 40-річним стажем у правосудді Микола Герасименко, котрий приєднався до роботи спілки. Масштаб нашої роботи привернув увагу україно-німецької інституції, котра надала нам істотну підтримку. Для десятьох сіл Полтавщини, де завзято працювали спілчани, передано комплекти комп’ютерного обладнання. Завдяки громадським захисникам 314 власників земельних паїв розірвали договори з неефективним орендарем.

— Над чим нині працює спілка?

— Передусім прагнемо вчасно відгукуватися на потреби сьогодення. Ось нині, наприклад, особливо гостро стоїть проблема ціни на молочну продукцію, вироблену в підсобному селянському господарстві. Влада намагається вмовити молокопереробні підприємства підвищити закупівельні ціни. Однак усі ці зусилля призведуть лише до тимчасових поступок. Бо керувати ринком згори — марна справа. Тільки формування на селі маркетингових організацій виробників сільгосппродукції та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів виведе стосунки між господарем Лисок та переробником у цивілізоване правове русло. Ось чому ми активно долучилися до проекту Агентства США з міжнародного розвитку «АгроІнвест», котрий сприяє створенню в Україні нових організацій господарської діяльності. До Дня захисту прав та економічних інтересів сільських жінок вже випущено докладний посібник із питань формування цих організацій. Є у ньому зразки складання статутів, описано організаційно-правові засади створення заготівельно-збутових сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та інших груп виробників. Після проведення спілкою дванадцяти тематичних семінарів у різних областях України зберемося в Києві на всеукраїнську конференцію.

— Це буде, очевидно, напередодні 15 жовтня, міжнародного Дня сільської жінки?

— Так. На зібранні ми вже вкотре звернемося до Президента України, уряду та Верховної Ради України з проханням вшанувати українську жінку-селянку й офіційно внести у календар це свято. ООН ще 1997 року заснувала Всесвітній день сільської жінки задля повного визнання прав жінок, які проживають у сільській місцевості. Зокрема, й для того, щоб подолати бідність сільських родин, котра найбільшим тягарем лягає на жіночі плечі. Нині у вітчизняному селі жінка часто є формальним чи неформальним лідером. Та й чимало сільських голів, директорів шкіл, будинків культури, соціальних закладів, керівників фермерських господарств — також жінки. До речі, у британському парламенті, де я побувала, коли до зали заходять фермери, всі депутати встають й оплесками зустрічають своїх годувальників... У нас, на превеликий жаль, такого пошанівку ще немає. І що найприкріше — до жінки-селянки. Тому хотілося б, щоб заснування свята сільської жінки України стало поворотним моментом у шанобливому ставленні суспільства, влади до тих, хто живе і працює на землі.

— «Голос України» підтримує ініціативу сільських жінок. Сподіватимемося, що нас почують.

— Я також на це сподіваюся.

Розмову вела Лідія ТИТАРЕНКО.

Черкаська область.

Голова правління Спілки сільських жінок України Галина Скарга (третя ліворуч) зі своїми черкаськими активістками.

Фото автора.