Крим уже давно почав асоціюватися не лише з морем, унікальною історією, природою та славнозвісними санаторіями, а й зі скандальною земельною проблемою. Про неї говорять усі, кому не лінь. Але говорити — це навіть не півсправи. Проблему потрібно вирішувати, а ось із цим справи йдуть набагато гірше, ніж хотілося б. І поки, на жаль, Крим неможливо собі уявити без так званих земельних галявин протесту й перманентних, штучно спровокованих конфліктів на земельному ґрунті.
Трагічні сторінки історії
Особливе місце в земельній проблематиці займає національний аспект, який має тісний зв’язок з поверненням до Криму з місць сталінської депортації кримських татар.
У 1944 році, в результаті проведеної депортації, кримські татари втратили все своє майно, в тому числі й землю, яка протягом багатьох століть була основою добробуту народу. За словами міжнародного експерта з проблем корінних народів юриста Надіра Бекірова, матеріальні збитки, завдані народові в 1944 році, сягають 30—40 мільярдів доларів.
У 1967 році Верховна Рада СРСР зняла з кримських татар обвинувачення в пособництві фашизму в роки Другої світової війни. Саме вони стали формальним приводом для депортації, в результаті якої загинуло 47 відсотків кримських татар. Однак їх спроби повернутися на батьківщину наштовхувалися на протистояння місцевої влади. Боротьба за повернення тривала... Створення постійного представництва кримських татар у Москві, самоспалення у 1978 році Муси Мамута на знак протесту проти переслідувань кримських татар у Криму — все це дозволило кримським татарам наприкінці 80-х почати масове повернення на батьківщину.
«Землі немає, і не буде!»
54-річна мешканка Сімферополя Шазіє Аметова згадує, що, повернувшись до Криму в 1993 році, її сім’я звернулася до міськради з проханням надати земельну ділянку для спорудження будинку. Проте влада всіляко протидіяла цьому: «Землі немає, і не буде» — чула з кожного кабінету. Тоді вона разом із сотнями таких же знедолених співвітчизників стала учасницею перших акцій з самоповернення землі, які в пресі отримали назву самозахоплення. На місцях земельних акцій протесту, в результаті численних погромів, а також жорстоких сутичок з владою та правоохоронними органами, по всьому Криму виросли цілі райони й села. Шазіє живе в одному з таких мікрорайонів, який називається Ак-Мечеть. «З 2006 року мій син стоїть уже на нових захопленнях. Йому нікуди діватися, хлопцеві потрібно створювати сім’ю, а у нього ані дому, ані ділянки. Куди він приведе дружину? До нас в чотири кімнати, де вже живе семеро чоловік? Чому нам не компенсують втрачене внаслідок депортації, невже так важко видати хоча б землю, щоб ми за свої ж гроші побудувалися?», — дивується жінка.
Самозахоплення — негативний бренд Криму
Таких історій, як у Шазіє — тисячі. Саме невирішені земельні проблеми породили самозахоплення. На сьогодні репатріантів на півострові налічується близько 300 тисяч. Для більшості з них до цього часу є актуальною житлова проблема. У зв’язку з цим зростання невдоволення, що намітилося на початку 2000-х через відсутність конструктивного вирішення земельного питання, у 2006 році вилилося у другу хвилю земельних галявин протесту, не узаконених дотепер.
У цьому ж періоді з’являються так звані слов’янські галявини протесту. Найпопулярнішою стала галявина на Петровських висотах в Сімферополі. Все ж таки треба визнати, що слов’янських земельних акцій менше, та й мотиви їх організації, як вважає директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, від кримськотатарських відрізняються. Якщо для кримського татарина галявина протесту — це спосіб забезпечити себе і свою сім’ю необхідним житлом, то учасники слов’янських галявин діють на основі іншого принципу. «Скоріш за все, вони виходили з принципу: якщо кримським татарам можна, то чому нам не можна?» — відзначає експерт. На його думку, кримські татари, на відміну від більшості представників інших національностей, дійсно відчувають обмеження доступу до спільних ресурсів і благ півострова.
Проте варто відзначити, що обидві сторони нерідко висловлюють один одному претензії у невиправданості самозахоплень. Цю риторику підхоплює і влада. «Під час роботи комісії (з вирішення питань, пов’язаних зі звільненням самовільно зайнятих земель — ред.) отримано інформацію, що землю на самозахопленнях перепродують. І займаються цим як татари, так і слов’яни» — заявив у березні поточного року голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим Анатолій Могильов. Говорячи про загальну кількість зайнятих галявинами протесту земель, експерти сходяться на цифрі в 1300 гектарів. На них претендують близько 16 тисяч чоловік. Це лише незначна частина, в порівнянні з елітними або комерційними земельними самозахопленнями, які, за даними кримської прокуратури, становлять близько 70 відсотків від усієї присвоєної в Криму землі.
Ці ж дані озвучує і представницький орган кримськотатарського народу — Меджліс. «Кримськотатарські самозахоплення становлять лише 17 відсотків від загальної кількості. Це явище викликане тим, що у виділенні землі кримським татарам відмовляють, але, в той же час, за великі гроші дають різним комерційним структурам» — заявив в одному зі своїх нещодавніх інтерв’ю голова Меджлісу Мустафа Джемілєв.
У кримському уряді щодо цього розводять руками. Кажуть, що борються з земельними воротилами, в тому числі тим, що землі тепер продають тільки відкрито — через аукціони. У Республіканському комітеті АРК з земельних ресурсів повідомили, що за два роки проведення земельних торгів вдалося продати близько 100 га. Кримськотатарський народ виступає проти будь-якого масового продажу землі. «Звідки береться земля на продаж, якщо для виділення репатріантам, які її потребують, землі немає?» — ставлять вони питання і закликають владу припинити торгівлю головним кримським багатством.
Влада: проблему вирішуємо!
Як би там не було, а кримська влада запевняє, що питання галявин протесту вирішують. За словами голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим Анатолія Могильова, створена в 2011 році з ініціативи його покійного попередника Василя Джарти комісія з вирішення питань, пов’язаних із звільненням самовільно зайнятих земель, нікуди не зникла й продовжує діяти. «Проводимо роботу щодо поетапного звільнення земель, намагатимемося робити це якомога швидше. Є складні питання в узгодженні низки моментів, але я впевнений, що все буде вирішено», — заявив нещодавно А. Могильов і додав: «Необхідно створити прозору процедуру виділення земельних ділянок для особистих потреб, будівництва житла, реалізації різних проектів. Ми попрацюємо над цим питанням і, я думаю, що з нового року буде абсолютно зрозумілий порядок виділення землі. Щоб кожен кримчанин бачив і розумів, яку ділянку планується передати, на яких підставах вона надається тому чи іншому суб’єкту або структурі». Однак владі поки що похвалитися нічим. Василю Джарти влітку минулого року вдалося розпочати процес добровільного звільнення самозахоплень. У середині липня 170 учасників галявини протесту біля Сімферопольського кладовища «Абдал» звільнили насиджені місця, а замість них отримали ділянки на території Добровської сільради в Сімферопольському районі. Однак після його смерті 17 серпня 2011-го цей процес зупинився.
Фахівці дотримуються думки, що влада не зможе вирішити земельну проблему без урахування національної специфіки кримського регіону. Так, експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталя Беліцер переконана -без наділення кримськотатарського народу відповідними правами та землею, наявні міжнаціональні проблеми автономії не вирішити, а для цього до багатьох законодавчих актів, зокрема, і до законопроекту «Про ринок землі», потрібно внести зміни, які б враховували національний фактор. «І можливо, навіть варто розширити повноваження Автономної Республіки Крим для вирішення цих специфічних для регіону проблем», — підкреслює вона.
Скептичний настрій зберігається і у голови Меджлісу Мустафи Джемілєва. Нещодавно він заявив, що для вирішення земельного питання треба анулювати всі незаконні рішення про виділення земель. «Виявляли величезну кількість порушень, зовсім не кримськими татарами, а все залишалося як і раніше. Тому що там спливають дуже цікаві імена найвищих ешелонів влади як Криму, так і Києва», — пояснив він. «Дуже сумніваюся, що вся незаконно і несправедливо отримана земля на території Криму буде повернута державі», — резюмував Мустафа Джемілєв.
Медат СЕТТАРОВ, спеціально для «Голосу України».
Крим.
На знімку: добровільне звільнення самозахоплень на «Абдалі» в місті Сімферополь.
2007. Будинок кримського татарина, що підлягає знесенню у зв’язку з його зведенням на спірній земельній ділянці в Сімферополі.
Фото Головного управління інформаційної політики Ради міністрів АРК.
