На Вінниччині переробка буряків розпочалася майже на десять днів пізніше, ніж зазвичай. Чекали, доки корені наберуть вагу
На Вінниччині першими почали переробляти буряки нового врожаю на Юзефо-Миколаївській цукроварні Козятинського району. Слідом за ними приступили до роботи на Жданівському заводі Хмільницького району. Перший цукор також зійшов з конвеєра на підприємствах у селі Моївка Чернівецького району і райцентрі Томашпіль. Загалом станом на 10 вересня в області зварено дві тисячі тонн солодких кристалів.
Дощі, які у другій половині серпня пройшли над полями, позитивно позначилися на буряках — вони «ожили» після спеки і пішли в ріст. До того ж ріст інтенсивний. За даними Вінницької обласної асоціації «Поділляцукор», щодоби корені додавали у вазі понад п’ять грамів. За днів десять набирається 50—52 грами. Загалом на усій площі приріст сягнув майже 300 тисяч тонн сировини, з якої зварять понад сорок тисяч тонн цукру. Був сенс чекати.
Квота, як торік, а заводів поменшало
Дванадцять підприємств краю отримали квоту на виробництво і реалізацію солодких кристалів у нинішньому сезоні цукроваріння загалом на 361 тисячу тонн. Це стільки, як торік. Однак не всі заводи, які мають дозвіл, працюватимуть. «Під питанням залишається робота трьох цукроварень, — уточнили в обласній асоціації «Поділляцукор». — Очевидно, не почуємо заводського гудка в Турбові Липовецького району, Бродецькому Козятинського і Красносілці Бершадського».
За інформацією, що надходить з цих підприємств, власники мають намір зробити перерву на один сезон. Пояснюють: економічно недоцільно варити цукор у період його перевиробництва.
— Якщо цукор не вдалося реалізувати протягом року, то нині зробити це ще складніше, — зазначає керівник одного із заводів. — Весь цей час ми не були прив’язані до фіксованої ціни. Уряд відпустив її, як мовиться, у вільне плавання, а з першого вересня фіксована ціна повернулася.
Відповідно до закону про державне регулювання виробництва і реалізації цукру, Кабмін встановив на минулий маркетинговий рік мінімальну ціну 5910 гривень за тонну солодких кристалів. Дешевше реалізувати заводчанам не дозволялося. Та минулого сезону вітчизняні цукровари пересолодили ринок своєю продукцією. За ціною, яку задекларував уряд, цукор не йшов. Тому й довелося її скорегувати до 5,1 тисячі гривень за тонну. З першого вересня стару ціну поновили.
— У нас собівартість кілограма цукру майже 6,5 гривні, а продавати можна навіть за 5,9 гривні. Що ж це за бізнес? Затрачаєш більше, отримуєш — менше, — каже керівник одного з підприємств, яке законсервують на нинішній рік.
Одні зупиняють потужності, інші — відновлюють
Цукор у нинішньому році варитимуть на дев’яти підприємствах. Так мало заводів ще не працювало у регіоні. Торік на одинадцяти виробили 440 тисяч тонн солодкого піску. У цьому сезоні, за прогнозами, буде 360 тисяч тонн. Приблизно 70 відсотків бурякових площ орендують власники цукрозаводів. Кожен старається виростити на них максимальний урожай. Не дивно, що на таких полях дотримуються усіх передбачених технологій. Посіви старанно доглянуті, на них не побачиш бур’янів, а рослини отримують визначену наукою поживу. До уваги беруть кожну деталь, пов’язану з тим, щоб мати максимальний результат.
— Планували цьогоріч запустити завод 25 серпня, — розповів директор Моївської цукроварні, що у Чернівецькому районі, Олександр Лобода. — Однак дані фахівців нашої сировинної лабораторії свідчать, що вага коренів значно нижча тієї, що мали торік. Водночас погодні умови склалися так, що пройшли дощики і рослини почали оживати. Тому й змінили прийняте рішення — перший заводський гудок над селом почули наприкінці першої декади.
— Торік почали роботу одразу після свята незалежності, — кажуть на Томашпільському заводі. — Цьогоріч так само планували стартувати, але ситуація змінилася і відповідно змістили графік.
25 серпня мали запрацювати технологічні лінії на Соколівському цукрозаводі Крижопільського району. Поки що у цехах тиша. Тут теж дадуть заводський гудок пізніше.
Для порівняння
У 2011 році, в останній декаді серпня, середня вага коренів цукрових буряків становила на полях області 539,6 грама, цьогоріч була 407,5 грама. Торік у цей час добові прирости ваги сягали 3 грамів, тепер — трохи більше п’яти.
Долучитися до працюючих підприємств мають намір у колективі Кирнасівського цукрозаводу Тульчинського району. Після десяти років простою тут знов сформували трудовий колектив і розпочали ремонтні роботи. За словами директора підприємства Григорія Ігнатова, перший цукор зійде з конвеєра у наступному році. Директор каже, що робітники сповнені бажання зробити для цього все, навіть якщо доведеться працювати у декілька змін. У селі з нетерпінням чекають на відродження цукроварні. Не дивно — раніше тут працювало понад п’ятсот місцевих жителів.
Чим пояснити те, що одні цукроварні зупиняють роботу, а інші навпаки — відновлюють її навіть після багаторічного простою?
— Наш край неспроста називають «цукровим Донбасом», — каже досвідчений фахівець цукрової галузі Вінниччини Леонід Козодой. — Тут більше сотні років варять цукор. І робитимуть це ще не одну сотню. Бо солодкі корінці родять рясно. Це так само, як виноград у Криму. Там ніколи не зникне ця галузь, як і у нас буряківництво. Порівняйте цифри виробництва цукру в нашій області і в інших регіонах держави. Я не пригадую, коли б десь зварили більше солодких кристалів, як у нас. Цьогоріч буде так само, не сумнівайтеся...
Вінницька область.
