15 вересня в Києві й деяких містах нашої країни стартує фестиваль альтернативного мистецтва людей з особливими потребами «Павлов-Фест». «Голос України» писав про цю акцію в номері за 31 серпня. Ініціатором заходу виступає Київська психоневрологічна лікарня №1. Головний лікар цієї медичної установи, відомої в народі як «Павлівка», В’ячеслав Мішиєв вважає вразливим місцем вітчизняної психіатрії відсутність підтримки з боку суспільства користувачів психіатричних послуг, їх соціальну ізоляцію. Про це він розповів в інтерв’ю нашій газету.
— Одна з основних наших проблем — ставлення суспільства до психічно хворих людей. Дотепер у ряді випадків спрацьовує негативна ментальність, сформована ще за радянських часів. Не таємниця, що тоді психіатрія використовувалася владою і як каральний інструмент стосовно інакомислячих. Психіатричний діагноз міг зіпсувати життя та кар’єру кожному. А психіатрична лікарня асоціювалася з в’язницею. Сьогодні ставлення до нашої галузі медицини змінилося. Ми відкриті для взаємодії.
На жаль, чимало випадків, коли родини при виявленні психічного захворювання в родича часто від нього просто відмовляються: перестають доглядати та перекладають усю відповідальність на лікаря. Таких «відмовників», які живуть у лікарні, у нас у різні роки налічувалося від 50 до 100 чоловік.
У столиці на обліку в психіатрів перебуває майже 60 тисяч осіб. (І це далеко не повна статистика). Це населення районного центру. І впоратися лише своїми силами в такій ситуації без підтримки суспільства, соціальних служб і родини медики не можуть.
— Останнім часом збільшилася кількість хворих, які страждають на психічні недуги?
— Статистика стабільна. Деякі, щоправда, говорять про зростання неврозів, депресій або суїцидів. Але я такої тенденції не бачу.
— Чи торкнулася реформа системи охорони здоров’я вітчизняної психіатрії?
— Поки що ні. Але передбачається, що й психіатрія буде розділена на рівні: первинний, вторинний і третинний. Щоправда, не зовсім зрозуміло, в якій мірі сімейний лікар зможе виконувати роботу дільничного психіатра та правильно оцінювати стан хворого. Для цього необхідна відповідна кваліфікація й підготовка.
— А що стосується скорочення ліжок у психоневрологічних стаціонарах?
— Це європейська практика. Однак через наші обставини — брак місць у спецінтернатах для хронічно хворих і мляву роботу соціальних служб — ця реорганізація повинна бути продуманою.
Сьогодні в місті загальна кількість стаціонарних ліжок становить майже 2 300. Тільки в «Павлівці» їх півтори тисячі (на 1 січня 2012 року скоротили сто ліжок). Якщо скоротити ці місця, то хто буде кваліфіковано займатися нашими хворими? Адже в амбулаторних умовах якісна допомога та підтримка таких пацієнтів практично неможлива. Вони потребують постійного контролю. Хто в амбулаторії їх зігріє, нагодує й простежить, щоб вчасно прийняли ліки?
— Чи задоволені ви фінансуванням лікарні?
— Воно теж відносно стабільне. Вистачає на зарплату медперсоналу, медикаменти та харчування хворим. Усяке буває, але в цілому ситуація задовільна. До того ж наша психіатрична лікарня зазнала низки позитивних змін: відбудували харчоблок, закупили діагностичне обладнання, відкрили новий сучасний лікувальний корпус.
— У відділенні європейського типу платні палати?
— Ні. У це відділення потрапляють дебютанти — ті, у кого симптоми хвороби виявилися вперше. Ми, звичайно, раді благодійним внескам. Але якщо родичі пацієнта не можуть заплатити, це жодною мірою не позначиться на умовах його утримання й ставлення до нього. Матеріальна база всіх відділень лікарні стала кращою. Але старі корпуси потребують капітального ремонту.
— Плинність кадрів в «Павлівці» велика?
— Тільки молодшого медперсоналу. Сьогодні в нас працює близько 90% нянечок, які живуть за 40—60 км від столиці. Їх влаштовує позмінна робота й зарплата, бо в більшості є своє господарство. А ось киянки на маленьку ставку нянечки йти не хочуть.
Фото Олександра КЛИМЕНКА (з архіву «Голосу України»).
Постійні пацієнти психіатричного стаціонару підтримують зв'язок із світом через телевізор.
