Шановні народні депутати України та члени Кнесету!
Шановні дипломати!
Пані та панове!
Перед тим, як мені довелося вперше побувати в Ізраїлі, я ознайомився з цікавим висловом Бен-Гуріона: «Щоб бути реалістом в Ізраїлі, треба вірити в дива». Щоразу, прилітаючи в аеропорт «Бен-Гуріон» туристом чи в ролі офіційної особи, згадую цю фразу й дивуюся її глибині й правоті.
Доля держави Ізраїль та єврейського народу не має аналогів у світовій історії. Найдревніша нація, яка дала світовій цивілізації релігію, створила ще п’ять тисяч років тому власну писемність і найповнішу документовану історію, втратила й відродила свою державу, після двох тисячоліть вигнання зібрала воєдино народ на своїй землі, відтворила практично забуту рідну мову. Тільки реалісти, котрі вірять в дива, могли домогтися цього й побудувати на пісках і камінні розвинену постіндустріальну державу, створити процвітаюче демократичне суспільство, дбайливо охороняючи свої й чужі історичні та релігійні цінності.
Щоразу в Ізраїлі замислююся про те, як багато загального переплелося в історичних долях українського та єврейського народів. Адже українці, як і євреї, протягом багатьох століть були позбавлені можливості створити власну державу, були розсіяні по багатьох країнах світу, зазнавали дивовижних втрат під час сталінських репресій і в Другій світовій війні, поколіннями боролися за свою національну ідентичність.
Окрема сторінка історії — українське єврейство в його глибинних взаєминах з українським народом. Століттями євреї проживали в Україні, будучи навіть не сусідами, а «складовою частиною населення на українській землі», як писав наш відомий літературознавець і культуролог Сергій Єфремов.
З Україною пов’язано імена багатьох видатних батьків-засновників Ізраїлю, зокрема, одесита Зеєва Жаботинського — засновника «Єврейського легіону», що боровся під час Першої світової війни в складі збройних сил Великої Британії в Палестині; полтавчанина Іцхака Бен-Цві — другого президента Ізраїлю; Леві Ешкола — третього прем’єр-міністра Ізраїлю родом із села Оратів Вінницької області; киянки Голди Меїр — четвертого прем’єр-міністра Ізраїлю; Моше Шаретта — першого міністра закордонних справ Ізраїлю, котрий народився в Полтаві; Леона Пінскера — піонера сіоністського руху за відродження Ізраїлю, який жив в Одесі.
Тільки із середовища західноукраїнського єврейства вийшло чотири лауреати Нобелівської премії: фізик Айзек Рабі, хімік Роальд Хофман, літератори Башев-Зінгер і Шмуель Агнон.
Історія україно-єврейських відносин минулого нерідко одержує далеко не однозначну оцінку й трактування. Однак важливо інше. Україно-єврейські відносини продовжують динамічно розвиватися, і не підлягає сумніву їх важлива роль, як для українців, так і для євреїв.
Україна та Ізраїль — відносно молоді держави. Минуло лише 20 років з часу встановлення україно-ізраїльських дипломатичних відносин. Однак за ці два десятиліття ми проробили великий шлях, зумівши вивести наші відносини на якісно новий рівень, заснований на загальних цінностях і демократичних засадах.
В умовах, коли сучасний світ постійно збурюють міжетнічні та міжконфесійні конфлікти, надзвичайно важливо зберегти стабільність і злагоду в суспільстві, а міжнародному співтовариству — навчитися жити в атмосфері взаємоповаги, щирості й визнання культурного, релігійного та цивілізаційного різноманіття. Зрозуміло, що за своєю природою ці конфлікти в сфері колективної людської моралі в останні десятиліття коріняться й, швидше за все, у майбутньому породжуватимуться глобальною битвою за природні ресурси: енергоносії, продовольство, воду... У цьому зв’язку нагадаю жарт Голди Меїр: «В ізраїльтян є серйозні претензії до Мойсея. Він 40 років водив нас по пустелі для того, щоб нарешті привести в те місце на Близькому Сході, де зовсім немає нафти». Проте світ не може допустити, щоб претензії на ресурси переростали в конфлікти, які у свою чергу за принципом доміно множитимуть сутички міжетнічного, межконфесійного та ксенофобського характеру.
Усвідомлюючи важливість цієї проблеми, Україна активно підтримує процес міжцивілізаційного діалогу, спрямованого на зміцнення культури світу, утвердження її принципів як основи міжнародної політики. Ми вважаємо, що ми можемо й повинні жити в злагоді, без конфліктів, як усередині суспільства, так і між суспільствами.
Свята земля — місце співіснування трьох світових релігій. Діалог і співпраця між їхніми представниками приносять чудові плоди. Приємно усвідомлювати, що в цьому процесі чималу роль відіграють і парламенти. Щорічно зміцнюються дружні зв’язки українських депутатів з ізраїльськими народними обранцями — членами Кнесету.
Особливо вважаю за потрібне відзначити роль і роботу асоціацій дружби «Україна — Ізраїль» та «Ізраїль — Україна».
Ми готові розширювати наш діалог, знаходити нові точки дотику, ділитися своїм досвідом у пошуку відповідей на нові виклики й ризики.
Така готовність — запорука гармонійних, доброзичливих і, я сказав би, праведних відносин між людьми різних релігій і світоглядів. Як у роки Голокосту багато які народи Європи показали в мороці війни вершини людяності й праведності, так сьогодні у світі ризиків і загроз нам потрібен своєрідний новий рух «праведників світу», наповнений новим змістом і значенням — поваги людської, національної та релігійної гідності людей і народів.
У цьому контексті нагадаю, що серед «праведників», визнаних Меморіальним комплексом «Яд Вашем», за чисельністю українці посідають четверте місце після Польщі (6135 праведників), Нідерландів (4947 осіб), Франції (2991).
Упевнений, що майбутнє світу залежить не тільки від протистояння антисемітизму й ксенофобії, а, значною мірою, від пам’яті підростаючого покоління про тих, хто творив добро й рятував близьких.
Пані та панове!
Наближається Новий 5773 рік за іудейським календарем (відзначається з 16 на 17 вересня). Користуючись нагодою, хочу поздоровити наших ізраїльських гостей, єврейську громаду України із цим святом, яке символізує радість буття, надію й зміцнення віри.
Бажаю учасникам конференції активного діалогу, творчих успіхів і конструктивних результатів, які послужать інтересам зміцнення миру, толерантності й стабільності.
Дякую за увагу.