Чорного лелеку передали до зоопарку

— Уранці я вийшла на подвір’я, бачу, стоїть довгоногий птах, — каже вінничанка Марія Нагаєвська, яка разом із чоловіком приїхала  на дачну ділянку в село Тростянець Тиврівського району копати картоплю. — Думаю, де це він взявся? Підняла голову вгору, чи не видно в небі журавлиного ключа. Небо чисте. Пішла кликати чоловіка.

— Дружина так здивувалася несподіваному гостю, що від хвилювання переплутала колір лелеки, — розповідає її чоловік Володимир. — Каже, йди подивися, там звідкись узявся сірий журавель. Я її запитую, а де ж сірий, тут тільки чорний стоїть? Думав, може, ще один десь ходить...

Перше, що зробили Нагаєвські, вирішили нагодувати гостя. Винесли хліб — не їсть. Пані Марія зварила яйце, але довгоногий своїм дзьобом навіть не торкнувся його, не став їсти і тоді, коли обчистили шкаралупу. І зерна не хотів клювати.

— Треба йти на став рибу ловити, — сказав Володимир дружині, взяв вудочки і подався з подвір’я.

— А картоплю хто копатиме, — почув услід.

— Дай лопату лелеці...

Від риби птах не відмовився. Але з’їв небагато, лише чотири маленькі карасики.

— Четверту рибину я кинув подалі від нього, — розповідає Володимир. — Думаю, може підлетить. Він спробував. Розправив крила, махнув ними раз, другий, а злетіти не може. Коли підбіг до того місця, де лежала риба, чомусь, вкляк на коліна, ніби підкошений.

Виходячи з цього, Нагаєвські дійшли висновку, що птах поранений. Три дні гостя годували рибою. Їв він дуже мало.

Новина про лелеку швидко поширилася селом. Після того до будинку Нагаєвських стали вчащати близькі й далекі сусіди. «До нас ідуть, як у зоопарк, — каже пані Марія. — Мабуть, усі діти, які є в селі, побували на подвір’ї. Кожен хотів чимось пригостити цього довгоногого».

Більшість гостей лелека підпускав до себе на відстань трьох-чотирьох метрів, при цьому повертав набік голівку, щоб краще розгледіти, хто поруч. Від декого тікав.

Ночував на вулиці, біля будинку немає ні курника, ні хліва. За ворота не виходив жодного разу. Інколи постукував дзьобом, видаючи звук, чимось схожий на стук дятла.

Перед від’їздом Нагаєвським стало шкода залишати птаха самого. Він би пропав без догляду. А в них навіть телефону не було, щоб подзвонити у Вінницю в зоопарк. Зробила це їхня сусідка, місцева вчителька Зінаїда Тузюк. Там погодилися забрати лелеку.

— Дотепер у нашій колекції чорного лелеки не було, — каже директор Вінницького зоопарку Надія Сук. За інформа-цією пані Надії, чорні лелеки малодосліджені, бо, на відміну від білих, уникають людей.

Обстеживши птаха, директор сказала, що він цілком здоровий. Принаймні на перший погляд не розгледіла слідів від поранень. Чому не літає, фахівець пояснити не може. Так само загадкою є те, звідки він узявся на подвір’ї. Відомо, що дорослі лелеки викидають із гнізда непарне пташеня. Роблять це одразу після його народження. Птахові, який прибився до Нагаєвських, приблизно три місяці, а він не літає. Схоже, у нього все-таки є якась фізична вада. Про це стане відомо після детального обстеження. Травма могла завадити летіти у вирій. Адже саме тепер перші лелечі ключі вирушають у теплі краї.

 

Вінницька область.