У минулому числі «Фішки» (за 22.08.12) ми розповіли про стажування для молоді в німецькому бундестазі та канадському парламенті. Нині ж розпитали бувальців, які потрапили до Верховної Ради України та Конгресу США. Вчися на чужому досвіді і рухайся вперед. А ми розповімо, як.
Верховна Рада etc.: престижний курс виживання
Програма стажування у Верховній Раді України та центральних органах виконавчої влади триває 8—9 місяців. Щороку запрошують 60—100 осіб віком до 29 років. Документи для практики в ЦОВВ у 2012—2013 рр. приймають до 14 вересня.
Розповідає Ярослав Лин, 25 років. Випускник Університету банківської справи Національного банку України. У 2008—2009 рр. стажувався в Комітеті Верховної Ради з питань податкової та митної політики й у Рахунковій палаті, отримав там першу роботу. Нині працює у приватній фірмі.
Тонкощі підготовки. «Документи я готував протягом двох годин. Єдине, що забрало час, — рекомендаційний лист. Подбайте про доступ до людей, котрі можуть вас рекомендувати. Щоб запросили на співбесіду, комісію треба вразити або громадською роботою в анкеті, або власною думкою в есе. Пишіть те, що думаєте насправді. Анкети перевіряють наосліп, під номерами. Потім визначають, кого допустити до розмови. Це роблять керівники апарату Верховної Ради, адміністратори програми, колишні інтерни, представники посольства США — сумніватися в демократичності відбору не доводиться. Мене питали суто за анкетою та есе. Вмикав експромт і логіку. Екстравагантних чи дезорієнтуючих питань не ставили».
Що потрібно. «Стажування вимагає організованості, бажання вчитися й бути членом колективу. Звикайте, що не у всіх є на вас час, іноді треба просити роботу. Все залежить від того, куди потрапите. Коли я пішов у Рахункову палату, то почав працювати з першої секунди: бракувало співробітників, готувалися до міжнародного з’їзду, мав ненормований графік. Іноді виконував суто канцелярську роботу, працював з архівом. Але якщо мати бажання, можна й там отримати новий досвід».
Стипендія. «Спершу програму фінансувала американська організація USAІD. Я працював по півдня й отримував стипендію — 50 дол. на місяць (повний день — 100 дол.). Потім це припинилося. Нині Інвесторів шукає Ліга інтернів (громадська організація — Асоціація випускників програми. — Авт.). Особисто я вже вчився в Києві, мав гуртожиток, і це було задоволенням — півдня навчатися, півдня стажуватися. Реальний доступ до програми мають люди, що вчаться у столиці, або випускники вузів. Решті важко. Дехто з інших міст переходив на заочну форму навчання, брав академку, якось вирішував-їздив-доздавав, але стажувався. Для моїх знайомих стипендія була зовсім не головним. Коли ми стажувалися, конкурс становив 400 осіб, а набрали 60. Кількість залежить від потреб органів влади».
Перспективи. «Інформація про вакансії в органах влади абсолютно закрита, отримати її можна, тільки поспілкувавшись із кимось із працівників, або якщо пощастить. Моє рішення піти з Рахункової палати було вимушене: молодому держслужбовцю треба дуже довго стукати, щоб отримати посаду, це бюрократія, зарплати невисокі. Якби нормально платили, це було б найкраще місце роботи для мене, щоб розвивати країну й забезпечувати свою сім’ю».
Висновки. «Найбільший позитив — те, що відкрилися очі на державну систему. Оцінюю політичну ситуацію завдяки не телевізору, а власному розуму. Отримав безцінний досвід, познайомився з хорошими людьми. Перший запис у моїй трудовій книжці — «Рахункова палата», печатка Верховної Ради. Дуже вдячний програмі за друзів, знання, можливість самореалізації. Раджу всім знайомим брати участь».
Конгрес США: нагода для досвідчених
Професійна програма стажування представників законодавчої влади (LFP) дає змогу молодим фахівцям із Вірменії, Азербайджану, Грузії, Молдови, Росії, Туреччини та України ознайомитися з процесом законотворення у США. Розрахована на фахівців 25—35 років у сфері міжнародного права, юриспруденції, міжнародних відносин, політології та державного управління. Щороку близько півсотні осіб запрошують на 4—6 тижнів.
Розповідає Валентин Гладких (на знімку), 36 років. Випускник КНУ імені Тараса Шевченка, кандидат філософських наук. У 2001 р. стажувався у Верховній Раді, у 2010-му — в Юридичній бібліотеці Конгресу США, Вашингтон. Головний консультант відділу зі зв’язків з комітетами та взаємодії з депутатськими фракціями і групами Головного організаційного управління Апарату Верховної Ради України.
Про програму. «Коли я брав участь, з України нас було п’ятеро. Щороку квоти змінюються залежно від побажань організаторів. Середній вік учасників — 27—30 років. Я був чи не єдиний гуманітарій».
Як готувався. «Підштовхнув друг, який туди їздив і повернувся сповнений вражень. До того я не був у Штатах. Документи готував у цейтноті, днів десять, відіслав в останній день. Найважливіше — написати шість есе на задані теми, а також рекомендаційні листи англійською мовою. Відбір має три етапи: анкети (їх перевірятимуть не українці, місцевий чинник нівелюється), тест на знання англійської мови (TOEFL), співбесіда в посольстві. Я писав і вчив напам’ять відповіді на можливі запитання, навіть тренувався перед дзеркалом. Питали переважно те, про що йшлося в анкеті. Пишіть так, щоб людям було цікаво з вами поговорити. В есе на тему «Чому ви хочете зробити кар’єру в політиці чи публічній сфері» я вказав, що опинився на державній службі випадково і не хочу робити кар’єру, прагну змінити країну на краще. Ще розповідав заздалегідь підготовлені історії про те, як Америка двічі кардинально змінила мій життєвий шлях. Єдине, чого не очікував, — у кінці інтерв’юери запропонували поставити запитання їм. Головне під час розмови — не говорити штампами, виявити свої особистісні риси і бути щирим».
Робота. «В анкеті кожен вказував місця, де хотів би стажуватися: місцеві, регіональні чи центральні органи влади. Як працівник парламенту я волів потрапити до Конгресу. Так і сталося. Опинився в найбільшій юридичній бібліотеці світу. Посада називалася «стажувальник», «контрактер». Юридична бібліотека — експертна структура, основне завдання якої — надавати конгресменам та дипломатам консультації стосовно законодавства інших країн. Усі працівники — колишні емігранти. За п’ять тижнів мені дали три завдання: підготувати аналітичну довідку щодо міжнародного трибуналу, інформацію про громадські організації в Україні та про органи законодавчої влади. Ще зробив презентацію про політико-правову систему України. Формально працював із 9-ї до 18-ї, але графік був гнучкий, тому більшу частину дня відвідував конференції та круглі столи в аналітичних центрах. Мав нагоду зустрітися з командувачем військ НАТО в Європі адміралом Ставрідісом, головним переговірником палестинців на перемовинах з Ізраїлем — Ерекатом та іншими цікавими політиками й експертами. Жорстких вимог щодо моєї присутності в офісі не було, але це не у всіх так».
Стипендія. «Нам оплатили переліт, проживання в host famіly, обіди і транспорт — близько 1000 дол. на п’ять тижнів. Я витратив набагато більше: був у Денвері, Нью-Йорку, Лас-Вегасі, Лос-Анджелесі, Сан-Франциско. В Америці все дешевше і краще, тому раджу не брати багато речей, робити покупки там».
Переваги й недоліки. «Як на мене, програма шикарна, серйозних недоліків немає. Єдиний момент: останні два дні перед вильотом ми з ранку до ночі провели в Держдепартаменті США, де мали нагоду почути, зокрема, Гілларі Клінтон. Я прожив п’ять тижнів у Вашингтоні, але мої колеги, котрі стажувалися в інших штатах, столиці фактично й не побачили».
Перспективи. «Залишитися там працювати й жити набагато реальніше, ніж щось змінити тут. Керівництво мені казало: якщо потрібна підтримка, можемо дати необхідні рекомендації. Це, мабуть, звичайна політкоректність. Але після практики вірогідність знайти роботу в Штатах значно вища. Та я перед собою такої мети не ставив. Усі колеги теж повернулися».
Висновки. «Я мав дуже високі очікування щодо США, але все, що там побачив, їх перевершило. У США кажуть: так, у нас є проблеми, але ми можемо їх розв’язати. І роблять для того все можливе. Не доходить до абсурду, як у нас, коли політики займаються самозаспокоєнням — «усе ОК», або сперечаються, хто перший почав говорити про проблеми. Спеціалісти їхніх експертних управлінь працюють на випередження, до того, як на ситуацію звернуть увагу конгресмени, тому завжди готові надати законотворцям консультації й варіанти розв’язання. Робота консультантів не залежить від політичної доцільності. Експертний висновок «законопроект суперечить Конституції, але може бути прийнятий у першому читанні з подальшим доопрацюванням» там просто неможливий. Їхні держслужбовці не залежать від конгресменів, навпаки, депутати мусять дослухатися думки працівників апарату. Це те, що давно потрібно впроваджувати в Україні».
Фото з архівів героїв матеріалу.
Інтерни 2011—2012 років.
