У країні банкірів вирішили культивувати у нас свій досвід, навчити, як правильно господарювати на гектарах та в корівниках
Уже через п’ять років Швейцарія обіцяє переорієнтувати наше сільське господарство на виробництво органічної продукції. У планах — наповнити безпечним продовольством «made іn Ukraіne» наш внутрішній ринок. Більше того, швейцарці до 2016 року беруться підсобити українським аграріям з вільним просуванням видоєного та вирощеного за кордон. Щоправда, є одне але: йдеться лише про товари, вироблені за правильними, з їхньої точки зору, технологіями. Розрахований на п’ять років спільний швейцарсько-український проект називається «Розвиток органічного ринку в Україні». Фінансує його Державний секретаріат Швейцарії з економічних питань, а впроваджує — розташований у цій країні Дослідний інститут органічного сільського господарства. Плюси безпечного для здоров’я людей та довкілля землеробства і тваринництва демонстрували у господарстві «Галекс-Агро», що на Житомирщині, де вже кілька років втілюють такий досвід у життя, — хазяйнують без агрохімії.
«Хочу довести, що можна вести бізнес без хімії, без будь-яких засобів захисту рослин. І непогано при цьому заробляти», — розповідав журналістам про поставлені перед собою завдання керівник цього підприємства Олександр Ющенко.
За його словами, позитивним результатом можна вважати такі господарські здобутки: молоко екстра-класу Житомирський завод забирає за стабільно високою ціною — 4 гривні за літр. Торік 2 тисячі тонн органічного збіжжя продали на експорт до країн об’єднаної Європи. Зокрема, пшеницю 3-го класу реалізували по 275 євро за тонну. Тож рентабельність її вирощування становила 250 відсотків.
Як вважає керівник проекту Тобіас Айзенрінг, органічне сільське господарство в Україні є важливим чинником у справі протидії деградації сільгоспугідь, зокрема цінних чорноземів. В останні роки вміст гумусу в ґрунтах значно знизився та сильно скоротилася кількість мікроорганізмів. Як наслідок, врожаї є набагато меншими, ніж вони могли б бути.
Реанімувати виснажені надмірним використанням землі можна за рахунок так званих зелених добрив, яким за європейськими нормами треба віддати десяту частину угідь.
«Рослини, що можуть здатися бур’яном на полях — гірчиця, олійна редька — розрихлюють землю та у майбутньому стають добривами для пшениці», — пояснює експерт напрямку сільськогосподарських орних культур цього проекту Мартін Ліхтенхан (на знімку).
За оцінками фахівців, нині органічний ринок в Україні не надто поширений, займає менше одного відсотка від традиційного аграрного. Як йшлося під час заходу, цікавить він переважно поки що лише бізнесменів-ентузіастів. Однак швейцарці вважають, що його потенціал значно більший. А з реалізацією проекту за кілька років може зрости в десятки разів.
Від себе варто додати: перспективи для органічної продукції в Україні дійсно є. Такі товари справді можуть стати для нас експортним «вікном» в Європу. Адже більшість з вироблюваного в державі продовольства ми не можемо постачати до країн Євросоюзу. Природно, що ЄС бере у нас ті продукти, яких їм самим не вистачає, приміром мед. Або ту саму соняшникову олію. Україна вивозить за кордон її чимало, але до об’єднаної Європи ми реалізуємо олію сирою, нефасованою, так би мовити без «обличчя» — на цій продукції немає українського бренда.
Втім, більшість наших продовольчих товарів Захід знаходить можливість не пускати до себе. Як це часто буває, закордон ставить перепони у вигляді нетарифних обмежень. Звісно, кажуть в Євросоюзі, ми поважаємо членство України у СОТ і в жодному разі не забороняємо виходити зі своєю сільгосппродукцією на ринки ЄС. Хочете постачати, наприклад, м’ясо — будь ласка, але спочатку сертифікуйте виробництво за європейськими мірками, пройдіть аудит. Доведіть, що у вас усе так само добре, як і у нас! Отож «достукатися» зі звичайними продовольчими товарами до Західної Європи часто майже неможливо. Інша річ — продукція органічна. Якщо її позиціонуватимуть як самобутню, безпечну і особливу, то з нею наша держава, треба сподіватися, привідкриє для себе продовольчий ринок усієї Європи. З другого боку, виробництво, приміром, органічного збіжжя спроможне дещо поліпшити фінансовий стан невеликих господарств. Адже проект не працює з агрохолдингами. Натомість має на меті сприяти інтеграції через сертифіковану органічну продукцію у міжнародну торгівлю саме українських малих та середніх підприємств. Таким вийти нині на експортний ринок з невеликими обсягами продукції майже нереально. Реалізувати одну або дві тисячі тонн пшениці можна хіба що всередині країни. За кордон напряму рідко виходить. Таким господарствам єдина дорога — до посередників: пропонувати своє зерно їм дешевше, щоб ті доставили його іноземному замовнику й продали за світовими цінами.
Органічні харчі дедалі більше знаходять свого покупця й серед українців. Проте на тлі невисокої платоспроможності переважної частини населення їх можна вважати хіба що їжею для заможних. Від цього потерпають і виробники. Адже, приміром, органічні крупи уроздріб пропонують вдвічі-тричі дорожче за традиційні. Здавалося б, це добре для господарств, які виробляють органічну продукцію. Але є й другий бік медалі: часто вони лише незначну кількість виробленого можуть реалізувати з «органічним» маркуванням. Решту доводиться продавати як звичайний товар і за звичайною ціною.
Галина КВІТКА, Валерій ДРУЖЕНКО (фото).
