Осіння посівна — аграрна лотерея

— Наприкінці літа півднем України нарешті пройшли дощі. Але на Херсонщині довгоочікувані зливи рухалися такою собі смугою — в одному місці рясно, в іншому — майже нічого. Оптимальний рівень продуктивної вологи для початку осінньої посівної в наших умовах — 100-120 мм води у метровому шарі грунту, але нині чи не в половині районів її кількість відверто «не дотягує» навіть до необхідного мінімуму, становлячи 68 мм і ще менше. Можливо, ближче до середини вересня ситуація поліпшиться, хоча все одно селянам доведеться «ловити момент», аби відсіятися за максимального рівня вологи, віддаючи перевагу ділянкам на зрошенні або на чистих парах. Адже не сіяти не можна за будь-яких обставин: ярові культури, а надто пшениця у південному степу не настільки перспективні, — зауважує директор Інституту зрошуваного землеробства НААН України (Херсон), доктор сільськогосподарських наук Раїса Вожегова.

А думки хліборобів-практиків стосовно осінньої посівної розділилися. Хтось наполягає, що ризикувати треба, бо навряд чи посуха триватиме другий сезон поспіль — снаряд, мовляв, в одне місце двічі не влучає. Інші раді б збільшувати площі під озимі, та грошей на пальне і насіння катма: невдалий рік «підчистив» заощадження, та ще й у борги залізти довелося. Треті просто сумніваються, що пріоритет треба віддавати пшениці, і наполягають, що за умов Таврії рентабельнішими культурами є радше кукурудза та соя.

— Торік посіяв озимі на 1180 гектарах, і три чверті загинули. Ризик вийшов невиправданий, тому нинішньої осені збільшувати площу під ці культури не збираюся: по-перше, сівозміна «не гумова», і її «розтягування» в той чи інший бік агротехнології не на користь. А по-друге, я переконаний, що власне на зерні багато не заробиш — останні роки це наочно засвідчили. Значно краще виправдовують затрати селянської праці та грошей кукурудза, соя, соняшник, — каже фермер з села Чорнянка Каховського району Борис Альошин.

— А я вважаю, що ризикувати можна і треба, тому збільшуватиму посіви озимої пшениці та ячменю з 3530 до 4500 гектарів, а за гарних дощів і до 5 тисяч, — опонує директор великої агрофірми «Мир» з Ново-троїцького району Херсонщини Іван Доценко. — Хоча ризик справді великий — серпневі дощі у нашому районі тільки трохи зволожили верхній, метровий шар грунту. У ньому вологи нині не більш як 25 мм, хоча влітку її там взагалі не було — земля спеклася, наче камінь. Тож усе залежить від осінніх дощів: дасть їх природа, можна розширювати клин озимих, а як ні, то доведеться покладатися тільки на зрошення. Хоча я не думаю, що засуха розтягнеться на два роки поспіль: досвід підказує, що частіше траплялося навпаки. Скажімо, у 1972-му посуха сильно дошкуляла, а наступного року врожай видався чудовий.

Кажуть, у природи поганої погоди не буває, але селяни знають: у таврійських степах на кожні п’ять років у середньому два випадають засушливі. За глобального потепління їхня кількість може ще зрости, тому високих результатів від ведення загалом ризикованого землеробства на півдні України ніхто не гарантує. Отже, ризикувати треба, маючи на руках такі «козирі», як знання певних прийомів агрономії та повну інформацію про стан ріллі, і насамперед про ступінь її зволоженості. Але на Херсонщині й тут не все гаразд: лише третина районів має у своєму розпорядженні лабораторії з обладнанням для таких аналізів, та й власними вологомірами можуть похвалитися аж ніяк не всі господарства — надто дрібні та середні. Щоправда, в Інституті зрошуваного землеробства НААН України запевняють: готові відрядити своїх фахівців навіть до найвіддаленіших сіл для відбору проб та надання аграріям кваліфікованих рекомендацій стосовно оптимальних термінів сівби та підживлення грунту — з боку сільгоспвиробників необхідна лише організаційна допомога.

Херсонська область.