Мешканець Київщини Юрій Зубко (на знімку) понад 18 місяців провів у слідчому ізоляторі. Що таке Лук’янівське СІЗО, він знає не з чуток. Моторошні побутові умови й убогий тюремний раціон остаточно підірвали і без того слабке його здоров’я. Вийшов чоловік звідти вже інвалідом. У «Голосі України» за 7 квітня 2010 року в матеріалі «Допоможіть мені врятувати життя» ми вже розповідали про цей жахливий випадок. Утім, схоже, всі випробування у Юрія ще попереду. Адже на свободі він перебував недовго. Декілька місяців тому його затримали і знову кинули за ґрати.
Його син, Олег Зубко, у всьому звинувачує правоохоронців. Він вже більше 4 років шукає правду в українських судах, прокуратурах. Проте так і не знайшов. Хлопець звернувся до газети як до останньої інстанції. Основна мета — привернути увагу чиновників до цієї проблеми. Олег привіз величезну папку з документами — судовими рішеннями. Він переконує: проти батька співробітниками СБУ та слідчими застосовуються незаконні методи дізнання. Крім того, проти нього сфабриковано кримінальну справу в отриманні хабара в особливо великому розмірі.
Юрія Зубка затримали 11 листопада 2008 року. За його словами, він став заручником конфлікту між СБУ та МВС. Мовляв, знайомий Юрія підполковник міліції В. Н. попросив його отримати та передати йому від власника однієї із фірм папку з документами. А вже через декілька хвилин чоловіка схопили близько 10 працівників СБУ. Йому висунули звинувачення в скоєнні злочину за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України («шахрайство в особливо великому обсязі») і застосували запобіжний захід у вигляді утримання під вартою. Близько двох років Юрій перебував у Лук’янівському СІЗО.
— До арешту батько переніс три операції з резекції й реконструкції шлунка. Крім того, під час затримання його сильно побили міліціонери. Вони завдали йому ударів у живіт, що спричинило розрив післяопераційних швів. Ушкодили йому і хребет, — розповідає Олег Зубко. — Через травми йому паралізувало ноги, до того ж загострилися давні хронічні хвороби. Цей період утримання під вартою батько страждав від сильного болю в животі. Він майже не пересувався.
На судові засідання Юрія заносили конвоїри, клали на підлогу. Коли лунало: «Встати, суд іде!», підсудний лежав. Родичі не раз подавали численні клопотання про зміну запобіжного заходу, для переведення його в умови, де він зміг би одержати необхідне обстеження й медичну допомогу. Однак у їх задоволенні було відмовлено. 12 жовтня 2010 року у кримінальній справі № 1-8/20110 вироком Оболонського районного суду Юрія Зубка визнали винним у вчиненні злочину. Майже одразу його адвокат Анатолій Каленюк подав скаргу до Апеляційного суду м. Києва.
— Українське законодавство надає право тяжкохворим лікуватися за межами слідчого ізолятора, проте керівництво київського СІЗО ігнорує їхні потреби, — каже Анатолій. — Мій підзахисний не є ані маніяком, ані убивцею, проте тривалий час йому не давали змоги лікуватися за межами СІЗО. Коли нарешті дозволили — в лікарні швидкої допомоги його приковували наручниками до ліжка, давали лише знеболювальне. На наші вимоги доправити його до іншої лікарні керівництво ізолятора відповідало, що в цьому немає потреби, оскільки, цитую, «стан здоров’я відповідає перебігу хвороби».
— Однак несподівано батька відпустили. Увесь цей час він проживав за адресою реєстрації у смт. Гребінках Васильківського району. Ніколи не змінював місця проживання та не переховувався від правосуддя. 3 квітня цього року до його будинку увірвалися правоохоронці і знову доставили у Лук’янівське СІЗО, — веде далі Олег Зубко.
За його словами, апеляційна скарга досі не розглядалася. А батько сьогодні перебуває за ґратами у вкрай тяжкому стані. Тільки протягом 2009—2010 років він переніс п’ять операцій на шлунку, не може самостійно ходити і постійно перебуває в інвалідному візку. Син Юрія неодноразово просив суддів змінити міру запобіжного заходу з утримання під вартою на заставу. Адже його нині потрібно лікувати. Та СІЗО цього не роблять.
Крім того у засудженого в 2011 році народилася дочка. На сьогодні його дружина не працює, знаходиться у відпустці для догляду за дитиною. Нині вони залишилися без будь-якої допомоги. Крім того, на утриманні Юрія знаходиться його непрацездатна матір Дубинець Тамара Іванівна 1940 року народження, яка є інвалідом 2 групи.
На жаль, такі випадки в країні не поодинокі. За даними Харківської правозахисної групи, одночасно в українських слідчих ізоляторах перебувають понад 30 тисяч осіб, які очікують на вирок. 60 відсотків із них врешті суд визнає невинуватими, однак під час перебування в слідчих ізоляторах вони не мають належних побутових умов та якісної медичної допомоги, зазначають правозахисники.
Фото зроблено в Лук’янівському СІЗО у квітні цього року співкамерниками Юрія.
Фото надане Олегом Зубком.
