Екологічні та громадські організації закликають киян висловити своє рішуче «ні» планам влади побудувати неподалік столиці так званий «ядерний могильник». Учора стартував збір підписів під відповідним зверненням до Президента України. Громадськість обурена: мовляв, рішення про початок будівництва централізованого сховища відпрацьованих ядерних відходів влада прийняла, не порадившись напередодні з простими громадянами. Вони тепер вимагають від державних мужів припинити будь-які роботи з будівництва сховища, провести громадське та експертне обговорення проекту і головне — довести його безпечність. Принаймні такі вимоги було озвучено вчора під час прес-конференції у столиці.
Закон України, проти якого тепер виступають екологи, Верховна Рада прийняла ще у лютому цього року. Згідно з документом, розміщуватиметься сховище на майданчику, розташованому в зоні відчуження ЧАЕС. Туди завозитиметься відпрацьоване паливо з вітчизняних АЕС. Мешканці прилеглих районів (місто Славутич, Іванівський та Поліській райони Київської області) за таке «сусідство» отримають матеріальну компенсацію — 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва.
І наче все зрозуміло. Та учасники вчорашньої прес-конференції не збагнуть, чому на Київщині вирішили зберігати відходи.
— У світі немає технології повної утилізація ядерних відходів, — говорить Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги. — І усі країни їх зберігають. Та немає жодної, яка б запланувала таке сховище неподалік власної столиці.
За словами еколога, проблема поводження із відпрацьованим паливом стоїть для України дуже гостро. Тим паче зараз, коли з 2013-го року уже не можна буде зберігати наші відходи в Росії, і вони почнуть повертатися «додому».
— Та про цю проблему ми знали 7 років тому і могли б уже знайти вихід... Зараз же, затиснута термінами Україна в останню хвилину вирішила будувати сховище саме у Чорнобилі. Наша організація розуміє: сховище потрібне. Але такі проекти потребують серйозного експертного обговорення. Усі нюанси мають бути під жорстким громадських контролем, — запевняє пані Тимочко і пояснює: якби так було зроблено з самого початку, то, можливо, сьогодні б ні в кого не виникало жодних питань щодо доцільності будівництва сховища в обраному місці. Хоча, на думку еколога, є і альтернативний варіант вирішення проблеми: облаштовувати сховища неподалік самих АЕС. Там, мовляв, і персонал необхідний є, та й транспортувати цей небезпечний «вантаж» не було б потреби.
Щоправда, влада закиди щодо недоцільності будівництва сховища в зоні відчуження відкидає. На сайті ДП НАЕК «Енергоатом» є інформація і про громадські слухання, проведені у Славутичі ще у 2008-му, і про можливі екологічні наслідки такого будівництва. Майданчик у зоні відчуження там визнано «оптимальним». Але побоювання експертів, як і простих киян, можна зрозуміти. І аби розрядити ситуацію, справді, було б не зайвим ще раз пояснити усі нюанси будівництва, і довести, що сховище у зоні відчуження — не загроза для українців і киян. Звичайно, якщо насправді так і є.
