Такого сюрпризу першокурсник Кам’янець-Подільського харчового коледжу Іван Дашко не те що не чекав, а навіть про нього і не мріяв. «Тебе й Роксолану (сестра, навчається у цьому ж коледжі — авт.) внесли до складу делегації української молоді, яка поїде до Китаю!», — принесла звістку синові мама, провідний спеціаліст центральної бібліотеки Кам’янця-Подільського Тетяна Дашко.
У родині, де зростає п’ятеро дітей, не звикли до розкішних подорожей. А тут лише квиток на літак до Китаю — до 15 тисяч гривень. Дашки завжди жили скромно, четверо доньок та син Іван ніколи не просили у батьків для себе навіть чогось невеликого. У сім’ї завжди думали про всіх, діти намагалися докласти своєї праці, щоб у хаті з’явилася нова річ. «Шкода, Лана потім зі списків випала...», — каже хлопець. Сестра відкладала майже всю стипендію, готуючись до китайської поїздки. Вирішила за ці кошти відпочити у Болгарії.
Нашу мову вивчать усі, якщо розвинемо свою економіку
Іван навчається на економіста. Особисто познайомитися з країною, яка увесь світ вражає розвитком економіки, йому було дуже цікаво.
— Я знав, що КНР — потужна аграрно-індустріальна країна, — розповідає юнак. — Китайці здебільшого орієнтуються на експорт, що сприяє швидкій інтеграції країни у світову економіку. Китай посідає провідні позиції у світі з видобутку вугілля, цементу, виробництва мінеральних добрив, сталі, електроенергії. Розвинені усі види транспорту, є великі морські порти, діють 500 внутрішніх і 60 міжнародних авіаліній. А темп зростання ВВП! Це аж 7,8 відсотка, на одного китайця припадає 727 доларів. За обсягом інвестицій КНР поступається лише США. Якщо порівняти ці цифри з показниками України, стає сумно... Та одна справа читати про «китайське диво» у підручниках, інша — побачити на власні очі.
Молодіжну делегацію України зустріли у Пекіні з почестями, влаштували прийом у Домі народних зборів та поселили в п’ятизірковому готелі. Такі апартаменти Іван бачив лише у кіно. Українцями, дітьми багатодітних чорнобильців, опікувався благодійний фонд Сун Цінліна і особисто комісар Лю Яньдун — член Політбюро Компартії Китаю. Навколо бігали перекладачі, називали себе російськими іменами, розмовляли теж російською. Іван часто згадував тата, який повсякчас виправляв мовні огріхи, сварив за суржик, русизми, вимагав говорити добірною українською. «Коли наша країна стане потужною, то за кордоном нашу мову вивчать для того, щоб спілкуватися з нами», — міркував хлопець.
«Коли наша країна стане потужною, то за кордоном нашу мову вивчать для того, щоб спілкуватися з нами», — міркував хлопець.
Сміття носили за собою увесь день
Шістьох хмельничан долучили до чернігівської групи, а загалом до Пекіна прилетіло дві сотні українців. Усі потоваришували й активно ділилися враженнями. Дітям смакували китайські солодощі, особливо морозиво. Івану теж, але він відзначив, що у Китаї рис значно кращий за той, який їдять українці.
Хлопець запам’ятовував ціни: все тут значно дорожче. При цьому за тиждень перебування в Китаї не побачив ні злидарів, ні бомжів, які просили гроші, як це роблять у нас.
А ще вразила неймовірна чистота. «Уявляєте, у них навіть смітників чи урн ніде не видно! — каже Іван. — Ми обгортки від печива і цукерок носили увесь день із собою і викидали аж увечері в готелі. А в нас сміття кидають з вікон будинків, де самі мешкають... Мені дуже соромно за таких людей». А як гарно вміють озеленювати свої міста китайці! Навіть у столиці України Іван не бачив таких оригінальних квіткових композицій, різнобарвних кущів-куль. «От би матуся помилувалася цією красою!» — згадував матір, яка кохається у квітах.
Досі не вірю, що бачив у них порушників на дорогах
Шість автобусів возили українських гостей то до Великої китайської стіни, то на концерти, то в океанарій у Ціньдао, то до цирку, який сподобався Іванові найбільше. Артисти усі трюки на висоті виконували із закритими очима без страховки. У дитинстві через бідність малі Дашки циркові гастрольні вистави в Кам’янці майже не відвідували, тож китайські акробати були справжнім відкриттям для 19-річного хлопця.
У дорозі колону супроводжувала міліція, водії автобусів намагалися не відриватися від неї. Але знаходилися такі лихачі, які втискувалися у колону, незважаючи на сигнали, які їм подавали. «Навіть не вірилося, що у країні зразкового порядку хтось може порушувати, — каже Іван. — Китайці мають глибоке усвідомлення себе як громадянина своєї держави. Вони не скаржаться на неї, як ми, не ганьблять її словами, а роблять усе, щоб країна стала кращою. От би у нас усі стали такими свідомими!». Незабаром Іван Дашко знову сяде за парту. Він дав собі слово навчатися так, щоб згодом стати учасником втілення «китайського дива» в Україні. Хлопець вірить, що це можливо у найближчому майбутньому. Про це він пише новим друзям з подорожі у соціальних мережах.
Квітучі кулі на китайських вулицях.
Учасник подорожі до Піднебесної Іван Дашко.
Фото з сімейного архіву Дашків.
