В перші дні незалежності України, в серпні 1991 року, в Одесі міська рада заборонила демократам вивішувати синьо-жовті прапори. А над залізничним вокзалом цвів величезний жовто-блакитний прапор. Адже синій прапор — символ Румунії та Молдови. Дозволялося вивішувати лише жовто-блакитні стяги, які були за часів Київської Русі та Української Центральної Ради.
Гетьман України Павло Скоропадський «канонізував» для України державним прапором жовто-блакитне полотно. І Симон Петлюра для Директорії залишив такий же стяг. Йосип Сталін дозволив Українській РСР мати блакитний прапор, а Росії — синій. На картині Рєпіна «Козаки пишуть листа турецькому султану» експертиза встановила, що й там стяги історичні — жовто-блакитні, як за Київської Русі.
У Камені-Каширському на Волині у веранді в Олександра Ілліча Букала висіла велика карта СРСР, на ній — кольорові прапори союзних республік. На карту півдня дивилося сонце — з обіду до вечора. Прапор СРСР став увесь золотим, жовтим. Стяг УРСР став жовто-блакитним, Російської РФСР — синьо-жовтим, Азербайджанської РСР — жовто-синім. На всіх прапорах союзних республік червоний колір став жовтим. Тож сонце змінило всього один колір — червоний. Так природа дала нам жовто-блакитний прапор, саме сонце — Україні!
Тож, державним прапором України навіки вічні має бути жовто-блакитний чи блакитно-жовтий, подарований нам історією та сонцем!
Камінь-Каширський
Волинської області.
