За темпами розповсюдження туберкульозу Херсонщина впродовж останніх років залишається національним «лідером». Але подолати цю страшну недугу стає важче, бо незабаром виявляти та лікувати її буде нікому. 

Після того як туберкульоз тут перейшов у наступ, лікарні у кожному районі Таврії  обладнали флюорографічною апаратурою (у тому числі й пересувними установками), відкрили сучасні фтизіатричні кабінети. Та охочих обслуговувати техніку та спілкуватися з потенційними носіями хвороби, наражаючи на небезпеку власне життя та здоров’я, стає дедалі менше.

— Нині у лікарнях нашої області дипломованих фтизіатрів працює майже вдвічі менше, ніж необхідно. До того ж, половина з них — пенсіонери, котрі будь-коли можуть піти на заслужений відпочинок. Ми щороку подаємо до медичних вишів заявки на направлення молодих спеціалістів, та доїжджає їх далеко не стільки, скільки треба, — песимістично налаштований заступник начальника управління охорони здоров’я Херсонщини Андрій Пасіка. — Нинішнього року ситуація не краща, ніж у попередні: з серпня для зарахування до інтернатури в регіон мали прибути 134 молоді фахівці, які навчалися за цільовими направленнями, проте приїхали тільки 88. 34 взяли відкріплення на законних підставах, ще 12 просто відмовилися відробляти витрати держави на своє навчання без будь-якого пояснення причин.

Після того як кадровий дефіцит медиків у сільських районах Херсонщини сягнув свого піку, і в деяких районах залишилося по одному хірургу та гінекологу, не те що фтизіатру, органи місцевого самоврядування схаменулися і почали виділяти бюджетні кошти на придбання житла для молодих фахівців. В обласному управлінні охорони здоров’я кажуть, що практично всі заявки сільських районів підкріплені зобов’язаннями надати медикам дах над головою, причому з правом приватизації. Натомість в обласному центрі надання житла людям у білих халатах  зовсім не гарантують, що ентузіазму випускникам медичних вузів, звичайно ж, не додає.

— Навіть з урахуванням введених нинішнього року надбавок молодий фтизіатр, котрий змушений постійно контактувати з носіями активних форм туберкульозу, отримує 2300 гривень щомісячно. Його колеги, які працюють у безпечніших умовах, можуть сподіватися лише на 1800 гривень зарплати. А з цих грошей ще треба винаймати житло — востаннє наші співробітники отримували квартири ще за часів СРСР, і ті були кооперативні, тобто платні. Тому вакансій у нашому штаті немало, — розповідає заступник головного лікаря обласного протитуберкульозного диспансеру Херсона Володимир Тимошенко.

Арифметика виживання для херсонських медиків, незалежно від їхньої спеціалізації, проста і невтішна. За середнього заробітку близько півтори тисячі гривень тисячу треба віддати за оренду найскромнішої однокімнатної квартири. А за ті гроші, що лишилися, неможливо себе, не те що родину з дітьми, прогодувати. От і залишаються молоді лікарі працювати не там, де вони найбільше потрібні, а ближче до забезпечених житлом батьків. Адже їм також хочеться жити у комфорті, а не вести напівголодне існування без будь-яких перспектив.

Херсонська область.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.