Кого тепер здивуєш Днем села? Але в Осівцях Брусилівського району таки зуміли знайти свою родзинку. Тут уже вшосте провели День Червоної вулиці — однієї з найбільших у селі.
До цього дійства щороку добирали інший девіз: «Вечорниці на вулиці Червоній», «Хата, моя біла хата», «Слава хлібу на столі, а людині — у селі», провели навіть «Свято приймака». Цього разу вирішили запевнити, що «Нашому роду нема переводу».
Славних родин тут і справді чимало. Як от подружжя Галини та Анатолія Бризінських, які вже 55 років у парі, виростили сімох дітей. А родина Куриленків — найбагатонаціональніша. Крім українців, тут є німкеня, албанець, а в гості приїхала казашка.
Ця вулиця відома також тим, що тут живуть і корінні жителі, і ті, кому довелося переселитися з враженого радіацією після аварії на ЧАЕС Народицького району. За час, який минув відтоді, люди стали кумами, сватами, невістками, навіть приймаками — не випадково і таке свято було на цій вулиці.
Звичайно, учасники дійства вдягнули українські національні костюми, а дівчата ще й сплели віночки з польових квітів.
Хіба можна без музики? Вона грала так, що все село чуло. А вздовж вулиці виставили столи. Чого на них тільки не було! Господині змагалися, зокрема, в кого картопля краще вродила.
Був також конкурс «Її величність, пані Картопля», під час якого обирали найоригінальніші страви. Перемогло «картопляне поросятко» подружжя Іваненків. А як це: на Житомирщині — та й без дерунів? Їх тут готують по-своєму, «по-осівецьки», а смажили в День вулиці просто неба. Зрозуміло, що кожна родина виставила на стіл також свої «фірмові» страви, щоб пригостити і вразити сусідів.
Побували на святі й жителі інших вулиць. А перепустки були не зовсім звичні, наприклад, макітра вареників.
Житомирська область.
