Матір і дитина. Ідеальна картина земного щастя. Але іноді життя далеке від ідеалу. Дитина з’являється на світ, а тієї, що її виносила та народила, немає поруч. Або ж щастя материнства наповнюється гіркотою розпачу від того, що у малечі — тяжка хвороба. Тоді барви світу зникають. Залишаються чорно-білі дні...
Як повернути яскравий і дивовижний світ малюкам, котрих покинули або які мають вади здоров’я від народження (а отже, й мізерні шанси на хоч і не рідних, але все-таки батьків)? Чи можна зарадити цим бідам?
Факт
У Дніпропетровській області за два роки удвічі зменшилася кількість відмов від дітей у пологових будинках (до 2009 року — це понад 200 дітей щороку, у 2010-2012 роках — 60-70 покинутих малюків на рік). Крім того, майже у півтора разу зменшилася кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які утримуються в п’яти будинках дитини системи охорони здоров’я області.
Чим корисні?
Як стверджує голова Дніпропетровської облдержадміністрації Олександр Вілкул, ці заклади — не тільки прихисток для сиріт, а й потужний медичний, педагогічний потенціал із сучасним матеріально-технічним оснащенням. Сьогодні в будинках дитини, що продовжують працювати за профілем, створюють центри ранньої медико-соціальної реабілітації і сиріт, і дітей, що виховуються у повних сім’ях.
Необхідні вони, насамперед, тим, хто має органічні ураження нервової системи, порушення психіки і функцій опорно-рухового апарату. Такі центри створено на базі чотирьох будинків дитини — у Дніпропетровську, Кривому Розі, Дніпродзержинську та Нікополі. Тут дітлахам допомагають отримати навички самостійності, навчають контактувати із навколишнім світом. У відновлювальних програмах лікарі використовують найсучасніші немедикаментозні методи реабілітації маленьких пацієнтів від одного місяця до семи років. Ці курси безплатні і тривають в середньому 4 тижні.
Звідки не хочеться тікати
Ми звикли, що сиротинці — це похмурі заклади, звідки хочеться якомога швидше вирватися. Але у Дніпропетровському будинку дитини №1 панує доброзичлива та затишна атмосфера. Усміхнена малеча завжди радіє гостям та батькам. Важко повірити, що вихованці центру — діти з розладами психіки та поведінки, з хворобами нервово-м’язової системи, з набутими вадами фізичного розвитку — це сироти і ті, хто потрапив сюди з проблемних чи звичайних сімей.
З ними працюють педіатри, неврологи, психологи, логопеди, дефектологи, фізіотерапевти, спеціалісти з лікувальної фізкультури. У роботі з малечею вони використовують найсучасніші методи реабілітації: динамічну гімнастику, механотерапію (спецтренажери та ЛФК), казко- та арттерапію, сенсорну, поведінкову, лялькову й пісочну терапії, дидактичні ігри, теплолікування, аромафітотерапію та іпотерапію. Усього і не назвати. А головне — ці люди працюють з маленькими пацієнтами зі щирим серцем.
З усього розмаїття методів реабілітації особливу увагу привертає сучасна інтерактивна система. ЇЇ проводять так: на підлогу проектується інтерактивне зображення, коли дитина потрапляє в ігрову зону, картинка починає оживати: плавають рибки, літають метелики, розпускаються квіти. Гра супроводжується тематичними звуками та музикою. Психологи вважають, що така система звільняє дитину від буденності сприйняття світу, поліпшує її настрій, стимулює рухливість та фізичний розвиток. Після неї малеча тривалий час перебуває у зацікавленні, а це мотивує її діяти, рухатися.
— Нині на Дніпропетровщині реалізується багато проектів. Проте цей, на мою думку, один з найважливіших, тому що спрямований на реабілітацію дітей, — говорить головний лікар спеціалізованого будинку дитини №1 (Дніпропетровськ) Світлана Патук. — Комплекс відновлювальних заходів сприяє розвитку вестибулярного апарату й загальної рухливості, стимулює спритність і координацію рухів, тренує силову витривалість усіх груп м’язів, а головне — створює позитивний емоційний тонус. Завдяки сучасним методикам та враховуючи піддатливість дитячого організму, досягають неймовірних результатів у реабілітації. Коли дитина потрапляє до центру з важкою неврологічною недостатністю і не може ступити й кроку, а через декілька курсів реабілітації починає ходити, — це не диво, а реальний результат.
Їм уже допомогли
— Нашому сину 3,5 року. У 2 роки йому поставили невтішний діагноз — органічний розлад особистості, затримка психомовного розвитку з елементами аутизму. Після першого реабілітаційного курсу в центрі Назарчик сказав своє перше слово «тато», до цього він зовсім не розмовляв. Після другого курсу відновлювальної терапії він почав повторювати деякі фрази з казок. Ми дуже вдячні лікарям центру за підтримку, допомогу та консультації, які вони надають. Тут створені всі умови для дітей. З нами займається логопед, Назарчик приймає трав’яні ванни, відвідує масажний кабінет та ЛФК. Результат є, тому ми приїхали сюди втретє, — розповіла Олена з Павлограда.
До речі, батьки теж беруть активну участь у реабілітації своїх дітей. Фахівці навчають їх спеціальному догляду за дитиною, а також надають психологічну підтримку родині.
Можливо, для фахівців це звичайна робота. А от малюки і батьки, коли їхній світ починає вигравати всіма барвами радості та щастя, вважають це дивом.
