Науковці України, дослідивши спільно з американськими колегами зміни клімату, дійшли висновку, що за наступні 30 років кількість екстремальних опадів може подвоїтися. А чергуватимуться вони з іншою аномалією — спекою. Та чи готова реагувати на виклики природи влада, і чи дослухається вона до науковців, питання залишається відкритим.
— В Америці є ті самі проблеми, і в нас так само клімат зазнає серйозних змін,— каже директор Інституту водних ресурсів Корпусу інженерів армії США, лауреат Нобелівської премії Євген Зенон Стахів, — але підхід можновладців у нас інакший. Мушу зазначити, що наука і в США, і в Україні — на однаковому рівні, проте рішення, які ухвалюються за їхніми досягне-ннями на державному рівні відрізняються. У США наукові напрацювання застосовуються набагато ширше.
Тим часом вітчизняні вчені скаржаться, що вони навіть не мають доступу до Генплану столиці. «Треба зробити розрахунки, що буде, якщо повінь повториться. У новому Генплані необхідно все врахувати. Адже планується дуже багато споруд на берегах Дніпра, які можуть бути затоплені», — прогнозує завідувач відділу математичного моделювання довкілля Інституту проблем математичних машин і систем НАН України Марк Железняк.
— Загалом, якщо паводок, що стався в столиці 1931 року, повториться, — каже Марк Железняк, — під водою опиняться цілі масиви. Приміром, не минути лиха Оболоні, Русанівці, а ще Познякам і Осокоркам. Та навіть, якщо повториться паводок 1970 року — не такий масштабний — затопить Русанівські сади. А все тому, що у цьому районі досі не добудували дамбу. І таких проблемних місць у столиці чимало.
Непередбачуваною є також ситуація в Карпатському регіоні. Так, у 1998 році тут був паводок, який, за прогнозами, мав повторитися лише через 50 років, проте це сталося вже 2001-го.
«Сьогодні ймовірність такого паводка, який був 1931 року в столиці, оцінюється як раз на 200 років, а того, що був 1970-го — раз на сто років. Але ці оцінки було зроблено до того, як почався змінюватися клімат. Нині вся статистика про паводки не працює. Вона отримана в XX столітті, а ми вже живемо в XXІ сторіччі. Тому маємо спрогнозувати нові кліматичні умови на найближчі 100 років і визначити, яких саме паводків очікувати. Над цим і працюємо. Треба чітко сказати, які місця повинні бути перекриті, щоб вода не пройшла. Останні такі розрахунки зроблено 1980 року, тоді була зовсім інша топографія, не було тої-таки Оболоні», — зазначалося на прес-конференції.
Нагадаємо, найбільший весняний паводок стався у Києві 1931 року. Рівень Дніпра сягав тоді восьми з половиною метрів відносно нульової позначки. Вода доходила до Андріївського узвозу і спала лише під кінець травня. Дніпровські води залили та пошкодили майже триста житлових будинків, а ще шкірзавод, завод «Керамік», насосні станції і навіть хлібозаводи, створивши загрозу продовольчій безпеці столиці. Схожі кліматичні аномалії повторилися 1970 року. Однак дамба Київської ГЕС врятувала від лиха. І все-таки повінь піднялася на сім метрів і підійшла фактично впритул до Лівобережжя, а Труханів острів і Гідропарк опинилися під водою. Ще більшого лиха зазнали села. Дніпром буквально пливли змиті сільські будівлі. Останнього разу Дніпро розливався 1979 року, коли підтопило Поділ, Труханів острів і Гідропарк.
Проте, схоже, влада не робить жодних висновків
Приміром, хтось же дав дозвіл на будівництво котеджного містечка у Вишеньках, що неподалік Києва, обурюється Марк Железняк. При цьому зовсім не подбавши про наслідки, адже через наближеність його до Дніпра це дуже проблемна зона. Так само і з іншими новобудовами. Хоча важелі впливу є. Так, в Америці, якщо ти хочеш звести будинок, а територія не зовсім придатна чи перебуває у зоні ризику, ти спочатку повинен оформити страховку. А це не так просто, та й власник задумається, чи варто все-таки будувати.
Одне слово, колись висока повінь таки буде, і це великий ризик — не взяти до уваги розрахунки вчених. А вихід один, кажуть вони, або будувати і нарощувати дамби, або переселяти людей і не ризикувати. Іншого не дано.
Вода свого часу наробила лиха на Закарпатті.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
