Доки в деяких областях країни триває парад російськомовного «суверенітету», в Києві продовжує працювати робоча група з удосконалення мовного законодавства. Вона була сформована Кабінетом Міністрів за вказівкою Президента Віктора Януковича. Як відомо, глава держави пішов на такий крок після зустрічі з представниками української інтелігенції. Очолює робочу групу віце-прем’єр-міністр Раїса Богатирьова.

У свою чергу, було створено дві підгрупи. Одна, яку очолює ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонід Губерський, має запропонувати проект державної програми захисту, розвитку і поширення державної мови. Інша — на чолі з першим всенародно обраним Президентом Леонідом Кравчуком — удосконалює закон про державну мовну політику, який набрав чинності 10 серпня і став підставою для російськомовного «суверенітету».

У розмові з кореспондентом «Голосу України» Леонід Макарович сказав, що робота триває щодня. Викликає чимало суперечок, але закон, справді, потребує вдосконалення. Передусім у підгрупі, на відміну від авторів закону, змінили підхід до визначення терміна «регіональна мова» і необхідної кількості носіїв мови для запровадження її у регіоні. Бо треба захищати національні меншини не через територіальний устрій, а через громаду. Отож, якщо в громаді проживатиме не менше 30 відсотків носіїв материнської мови, вони отримають право запровадити її як регіональну на території села, селища, міста, що, до речі, відповідає Європейській хартії регіональних мов або мов меншин і застосовується на практиці в країнах Євросоюзу. Окрім того, на думку членів робочої підгрупи, оскільки йдеться про внутрішню політику держави, то й рішення про надання статусу регіональної мови повинна приймати Верховна Рада, а не органи місцевого і територіального самоврядування.

Цікаво, що один із авторів закону Вадим Колесніченко повідомив колегам із інших видань, що вони разом із Сергієм Ківаловим запропонували віце-прем’єру Раїсі Богатирьовій включити до складу робочої групи не тільки представників української інтелігенції, а й національних меншин. Але промовчав, що вони також члени робочої підгрупи, яка вдосконалює їхнє дітище, однак на жодному засіданні так ще й не були, хоча й надіслали свої поправки до закону.

З другого боку, народний депутат від Партії регіонів Іван Попеску в інтерв’ю одному з видань сказав, що рішення про надання статусу румунській мові в Чернівецькій області буде прийнято після розробки Кабінетом Міністрів механізмів реалізації мовного закону. Понад те, на його думку, «в Чернівецькій області, наприклад, у Герцаївському районі, де 97 відсотків румуномовного населення, в усіх селах є румунські школи, голови сільрад, міліція знають мову. В принципі, румунська мова функціонує на основі закону про мови 1989 року, і з цим ніяких проблем немає».

Водночас прес-служба народного депутата Геннадія Москаля розповсюдила інформацію, що, мовляв, керівництву Чернівецької і Закарпатської областей дано сувору вказівку не проводити сесій із мовного питання.

Покійний російський політик Віктор Черномирдін колись сказав крилату фразу: «Хотіли як краще, а вийшло, як завше». Чи не так сталося і з законом про державну мовну політику? Адже, як повідомив газеті «Сегодня» директор департаменту загальної середньої і дошкільної освіти Міністерства освіти і науки Олег Єресько, запроваджувати регіональну мову в сфері освіти буде складно. «Але в кожній області в нас вистачає шкіл, де навчають на російській, угорській, кримськотатарській та інших мовах. Батьки завжди можуть віддати дитину в таку школу», — резюмував чиновник.

Леонід Кравчук, президент Єврейської ради України Ілля Левітас, громадсько-політичний діяч Лариса Скорик, директор Інституту української мови НАНУ Павло Гриценко (зліва направо).

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.