Чи ріднить щось абсолютно несумісні, здавалося б, професії сільгоспвиробника та водолаза? Херсонець Анатолій Кузьменко вважає, що так. Адже і перший, і другий чудово вміють виживати за найскрутніших обставин, не чекаючи допомоги від сторонніх. Анатолій Костянтинович знає про це не з чужих балачок, а з власного досвіду — адже свого часу був професійним водолазом і пірнав на глибини до шестидесяти метрів від Чорного моря до Атлантики. Та кілька років тому в нього помер батько, залишивши у спадок придбаний хутірець на місці напівзруйнованої державної звіроферми для вирощування нутрій та ділянку землі неподалік селища Білозерка. Батько встиг сяк-так привести до ладу одне з приміщень, а продовжувати розгрібати авгієві стайні довелося вже синові, котрий туди переселився.
Передусім для роботи потрібна була електроенергія, але лінію електропередач від селища до ферми у 90-ті роки повністю розікрали, знищивши трансформаторну підстанцію. Анатолій Кузьменко подався до енергетиків, ті почухали потилиці й підрахували, що відновлення енергопостачання об’єкта разом із проектом коштуватиме ні багато ні мало шістсот тисяч гривень. Тут уже настала черга задуматися «свіжоспеченому» хуторянинові: таких грошей він ніколи не мав, а без доступу до кіловатів господарство піднімати було важко. Отже, вчорашній городянин згадав, що свого часу закінчив Одеський політехнічний інститут саме за фахом інженера-енергетика, й вирішив самотужки збудувати власного вітрогенератора.
Проштудіював в Інтернеті чимало практичних настанов, закликав на допомогу двох приятелів, і справа пішла. У першої моделі хутірського «вітрячка» лопаті були з тканини, немов вітрила, згодом їх зробили із звичайнісінького покрівельного металу для дахів, а генератор прилаштували зі старої вантажівки. Проте вся ця композиція справно працює, видаючи «на-гора» мінімум два кіловати на годину, а за сильного вітру й до п’яти. Цією обставиною Анатолій Костянтинович дуже пишається. Він каже, що його неоковирна на вигляд саморобка «вміє» більше, аніж імпортні зразки подібної техніки.
— Середня сила вітру в Україні сягає двох з половиною метрів, тоді як найсучасніші вітроелектростанції генерують кіловати лише тоді, коли вітер підсилюється щонайменше до восьми метрів на секунду. Для місцевих умов такі параметри не підходять — у нас такі вітри бувають дуже рідко. Проекспериментувавши з розміром та конфігурацією лопатей, я досяг того, що моєму «вітрячку», розташованому не на висотах, а на схилі пагорба, навіть легких коливань повітря цілком достатньо для того, щоб працювати. Щодня справно видає два кіловати на годину, чого для побутових та господарських потреб цілком достатньо, — каже Анатолій Кузьменко.
Хутірець досвідченого водолаза (від походів під воду він так і не відмовився — у вільний час знімає фільми про життя фауни Дніпра) нині досяг не тільки енергетичної автономії. Вирощування нутрій на фермі власник поки що не відновив, але свиней та птаства у нього вдосталь, а без води утримувати тварин, звичайно, неможливо. Тягти водогін з сусіднього селища обійшлося б дорожче, ніж лінія електропередач, тож хуторянин перебудував для накопичення дощової води колишній цех із десятитонними резервуарами, що використовувалися для зберігання овочів. Вони й допомогли господарству успішно пережити люту посуху нинішнього літа. І не тільки пережити, а й стабільно розвиватися: нині на хуторі Анатолія Кузьменка — понад триста курей, близько сорока свиней з поросятками дуже популярних нині м’ясних порід, у тому числі в’єтнамської — майбутніх «постачальників» м’яса до міських ринків та ресторанів. Два гектари землі засіяно люцерною, ще кілька ділянок поруч з фермою здано в оренду, і орендарі розрахуються зерном на комбікорм. Тому водолаз-хуторянин впевнений в успішному майбутньому свого невеличкого господарства: він твердо переконаний, що для людини, котра любить і вміє працювати на землі, стихійні лиха та економічні кризи є лише викликом, але не підставою опустити руки долу і приречено «піти на дно».
Херсонська область.
Анатолій Кузьменко біля власноруч виготовленого вітроелектрогенератора.
На обійсті водолаза-хуторянина розкошують свині з поросятками.
Фото автора.
