На Донеччині не встигнули закінчити збирати ранні зернові, як уже заговорили про подорожчання продукту номер один

Нинішня рекордна спека в Україні несприятливо позначилася на врожайності. Навіть за прогнозами Мінагропроду, врожай зернових цього року буде гірший, ніж минулого. А, як відомо, обсяг зібраного і його ціна перебувають в обернено пропорційній залежності. Тільки в липні пшениця на світових біржах подорожчала на 25 відсотків. Як позначиться цей факт на вартості традиційно обов’язкового продукту на столах українців? Представники влади запевняють, що подорожчання хлібобулочних виробів не передбачається, але чи стануть такі сповнені оптимізму прогнози реальністю — велике питання.

Із цифрами сперечатися важко

На вартість продукту номер один впливає безліч чинників: ціни на пшеницю, пально-мастильні матеріали, запчастини, природний газ, на ній позначаються розміри зарплати, рівні рентабельності сільгосппідприємств, борошномельних і хлібозаводів.

На початок 2011 року ціна буханця хліба, за даними того самого Мінагропроду, становила 4,10 гривні за кілограм, на кінець липня 2012-го вона зросла до 4,98 гривні, або на 21 відсоток. При цьому в 2011 році в Україні було зібрано рекордний врожай зернових — 56,7 мільйона тонн. Нині, навіть за явно завищеними оцінками його керівника Миколи Присяжнюка, зберемо 45—46 мільйонів, що на 20 відсотків менше від торішнього.

Посуха охопила до 55 відсотків площ посівів зернових в Україні. До того ж схожі проблеми є і в інших країнах—експортерах зерна, у тому числі, головних з них — Росії та США, де врожайність пшениці й жита теж істотно знизилася. На Донеччині, як повідомили в облдержадміністрації, збір ранніх зернових з одного гектара становить 22,7 центнера, тоді як у 2011-му він дорівнював 29 центнерам.

Державне регулювання: добре для споживача, погано для виробника

Які ж ціни на хліб очікують нас у найближчому майбутньому? Думки представників влади, профспілок і бізнесу з цих питань розходяться. «Незважаючи на те, що споживання хліба мало піддане кризовим явищам, його виробництво в Донецькій області істотно знизилося: з 20 тисяч тонн на місяць в 2006 році до 13 тисяч в 2012-му. Основні причини цього — скорочення населення. Також позначилася масова поява в родинах домашніх хлібопічок і прихід на ринок хлібокомбінатів з інших областей із сучасним і економічним обладнанням», — так характеризує загальний стан хлібопекарської галузі в регіоні начальник відділу розвитку харчової та переробної промисловості Головного управління агропромислового розвитку Донецької обласної державної адміністрації Ольга Петрова.

Однак наявність хлібопічки у споживача й підвищення конкуренції між хлібозаводами не є головними проблемами галузі. «Нині у державі існує порядок регулювання рівня рентабельності виробництва так званого «соціального хліба», випічка якого є низькорентабельною й обмежує можливості з розвитку галузі, — резонно вважає голова Всеукраїнської профспілки працівників харчової промисловості й суміжних галузей Анатолій Тельних. — Рівень рентабельності «соціального хліба» перебуває в межах від 2 до 10 відсотків по Україні, що призвело до того, що в 2011 році кожний третій хлібозавод у країні був збитковим чи низькорентабельним».

Крім того, Анатолій Тельних відзначив ще одну проблему галузі: «Нині хлібозаводи повинні робити передоплату за борошно й за енергоносії, а оплата за поставлений роздрібним мережам хліб повертається тільки через 30 днів, що сильно погіршує фінансовий стан підприємств. Напрацьовано проект постанови Кабінету Міністрів України про те, щоб дозволити хлібозаводам робити оплату за борошно й енергоносії наприкінці місяця, але поки що її не прийнято».

Що в засіках?

Якщо буде потреба, держава може робити інтервенції зерна чи борошна для збивання пікових цін. Однак, за словами виконуючого обов’язки генерального директора одного з великих вітчизняних підприємств з виробництва хліба Михайла Єгорова, нині ні Аграрний фонд, ні Держрезерв, ні Державна продовольча зернова корпорація не виходили на ринок з метою забезпечення виробників зерном і борошном з резервів. «На нашому підприємстві є запас пшениці на 15 днів. Максимально підприємство може обійтися без закупівель протягом 25 днів, потім доведеться робити закупівлі зерна за наявними на даний момент високими цінами, що спричинить збільшення вартості виготовленого борошна. Не підвищуючи відпускні ціни на борошно, ми не зможемо купувати зерно. Тому що в собівартості хліба борошно становить 45 відсотків, отож його подорожчання призведе до зміни цінника на буханець хліба на магазинному прилавку. Усе це відбудеться, якщо регулятори ринку не виконають свої функції й не вийдуть на ринок із пропозицією зерна або борошна за встановленими на початку року цінами», — сказав Михайло Єгоров.

Однак зовсім протилежний погляд на питання необоротності підвищення цін у представника облдержадміністрації. За словами Ольги Петрової, перехідні запаси продовольчої пшениці становлять 100 тисяч тонн. Крім того, укладені контракти на 70 тисяч тонн із сільгоспвиробниками області. Ще 45,3 тисячі тонн становлять запаси Аграрного фонду минулих років. «З урахуванням потреб виробників 100 тисяч тонн становлять піврічний запас. Нині підстав для підвищення цін на хліб поки що немає», — вважає начальник відділу. Тобто, за словами чиновника, на певний період Донецька область буде забезпечена зерном за прийнятною ціною.

Економіка проти політики

На Донеччині, як і скрізь в Україні, провідні фахівці хлібопекарської галузі стурбовані перспективами її розвитку. «Одним із методів зниження вартості хліба для споживачів може бути напрацювання механізму з прозорого надання хлібовиробникам ділянок землі для створення своїх роздрібних мереж, що дасть змогу забрати з вартості націнку посередника. На жаль, не скрізь місцева влада йде назустріч виробникам», — зазначила Світлана Турчанська, керівник великого холдингу з виготовлення хлібобулочних виробів, що об’єднує 31 хлібозавод і хлібокомбінат. Крім того, підприємець звернула увагу на досить важливу проблему тінізації виробництва: «Тіньовий виробник не платить податки в бюджет, виплачує зарплату в конвертах. Тому необхідно зробити все, щоб на ринку хліба існувала чесна й прозора конкуренція».

Хліб є важливим і найдоступнішим продуктом на столах українців. Споживання його хоча й знизилося, але все одно перебуває на високому рівні, що робить виробництво буханців досить привабливим бізнесом.

Цілком імовірно, що до кінця жовтня й виборів до парламенту головний продукт українців істотно не подорожчає. А що буде після? Очевидно, що на це питання у бізнесу й органів державної влади протилежні погляди. Непрозоре виділення земельних ділянок у містах, коли відсутність нормативної бази підмінюється особистими зв’язками, породжує преференції для одних виробників і перешкоди — для інших. Водночас Україні складно буде залишатися осторонь від світових тенденцій. Якщо на зовнішньому ринку ціни на зерно зростатимуть, це торкнеться й нашої країни. А отже, зачепить і цінники на прилавках хлібних магазинів. Питання в тому, який механізм взаємодії зможуть знайти виробники й держава, щоб не допустити шокових стрибків цін на хліб.

Донецька область.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.