Розведенням кролів у селянських підсобних господарствах та у колишніх колгоспах займалися завжди. Щоправда, одні за власною ініціативою, а інші — з-під палиці, бо партія наказувала обзавестися кролефермами.
— Справді, так колись було, — каже завідувачка відділення «Гуляйгородок» ТОВ «АПК «Маїс» Валентина Хохлова. — Усе тоді перетворилося на компанійщину. І дуже шкода, бо крільництво — галузь у всьому світі стабільна і прибуткова. У нашому відділенні відгодовують понад дві тисячі кролів, і ми на власному досвіді переконалися у цьому. З успіхом можна розводити «вухастих» й у домашньому господарстві. Особливо там, де є діти-школярі. Вони охоче годують, доглядають тварин.
— Кажуть, що кролі часто хворіють й тому їх з пересторогою заводять вдома, — запитую у Валентини Іванівни.
— Головне, орієнтуватися на випробувані багаторічною практикою породи, — відповідає завідувачка. — А ще — враховувати рекомендації науковців, ветеринарів, зоотехніків. Ми вирощуємо каліфорнійських, новозеландських та фламандських (або їх ще називають фландрами) кроликів. Годуємо фуражем, не використовуємо будь-яких преміксів чи інших добавок. Даємо у збалансованому меню пшеницю, кукурудзу, ячмінь, овес, макуху, сіно. Для профілактики хвороб обов’язково додаємо крейду, сіль, глюкозу, вітаміни. Добрий догляд і правильне харчування — запорука того, що кролики не хворітимуть.
— А чи бояться ці заморські вухані холодів?
— Ні, ми утримуємо їх у дерев’яних клітках. Взимку подаємо воду підігрітою. Якщо дуже сильні морози, то для молодняку кладемо спеціальні грілки. Розводимо у воді аскорбінку, зміцнюємо імунітет. За чотири місяці кролі набирають три, три з половиною кілограма живої ваги. Вихід дієтичного м’яса — півтора-два кілограми.
Разом з Валентиною Іванівною та директором департаменту ТОВ «АПК «Маїс» Олександром Самойленком оглядаємо кролеферму. Це ціле містечко, побудоване за останнім словом сільськогосподарської науки і технології. У клітках, що добре вентилюються, світло, охайно, і ... немає будь-якого запаху. Тваринам автоматично подається свіжа вода. За розкладом — екологічно чисті корми. Олександр Тарасович розповідає, що часто до них у «Гуляйгородок» приїздять фермери, цікавляться які породи краще завести у господарстві.
— Ми пропонуємо ті, що пройшли апробацію у нас, — показують велику кролицю мої співрозмовники. — Як, наприклад, фландри. Вони набирають вагу до 7—9 кілограмів. Але потребують дуже ретельного догляду. Новозеландська порода менш примхлива. Кролиці дають потомство — 8—10 кроленят на рік. «Каліфорнійці» також плодовиті. При ущільнених окролах можна отримати за рік від однієї кролиці по 30—35 кроликів. За пару місяців вони набирають два, або й більше кілограмів ваги. Вважаю, що це дуже вигідна справа не тільки для фермерських, а й для підсобних господарств.
Що це справді так, підтверджує досвід підсобного селянського господарства Анатолія Решітника із села Вільховець Звенигородського району. Втім, кроликами у ньому займається не сам господар, а його дружина Марина.
— Років п’ять тому ми завели свою кролеферму і жодного разу не пошкодували про це, — охоче ділиться господиня. — Маємо сім порід вуханів. Утримуємо їх у приміщеннях. Там сухо і тепло зимою, а влітку є холодок. Годуємо сухим кормом, сіном, зерном. Допомагають мені діти, донька Мирослава, студентка та семирічний син Назар. Чоловік заготовляє і тюкує сіно.
До Решітників часто звертаються односельці, щоб придбати на розплід кролів. Приїжджають навіть з сусідніх сіл. Так потроху прибуткова справа поширюється серед власників індивідуальних господарств. Хто захопився вирощуванням поживного дієтичного м’яса, вишукує новинки крільництва у спеціалізованих журналах, у мережі Інтернет, їздить на виставки і сільськогосподарські ярмарки.
— Нам не тільки вигідно розводити кролів, — каже Марина Решітник, — а й цікаво. Тому ми також не пропускаємо жодних показів «кролячих мод» і завжди їздимо на виставки, аби дізнатися щось нове чи придбати чергового «екзота»...
До всього, підбили підсумок господарі, кроляче м’ясо має великий попит і проблем зі збутом не буває ніколи.
Черкаська область.